Цей день мав стати найщасливішим для мене, адже я вирішив освідчитися своїй дівчині. Увечері за вечерею при свічках я почув заповітне “так” і наступного ж дня повідомив про це всій родині.
Мої рідні з такої нагоди вирішили влаштувати справжнє застілля. Мати з батьком, дядьки з тітками. Усі вирішили взяти участь у святкуванні такої чудової події. Адже моя кохана для них уже була як рідна.
І те, що я досі не одружився з такою чарівною дівчиною, дивувало їх. Обід вийшов просто приголомшливим. Кожен гість приніс від себе щось смачненьке. Тож стіл вийшов багатий на страви.
І поки один із родичів говорив тост про майбутнє сімейне життя, у двері хтось подзвонив. Я пішов подивитися, хто прийшов, відчинив двері й побачив на порозі незнайому молоду жінку.
На руках вона тримала важкий згорток, який не переставала качати навіть під час розмови. Жінка заявила, що вона матір мого син і демонстративно підняла згорток.
Жінка говорила так голосно, що до коридору підтягнулися всі родичі, які залишилися. Спершу їх обурило, що якась явно не місцева жінка починає качати права і щось вимагати від мене.
Вони навіть почали проганяти її, але та командним голосом вимагала, щоб її вислухали. Вона розповіла, коли та як зустріла мене. Почалися довгі гучні розгляди. Дитина плакала, а незнайомка гойдала її і голосно розмовляла.
Я навіть не міг слова вставити. Так, я був у вказаному містечку 11 місяців тому під час відрядження. Але ніколи не зустрічався з цією жінкою. Та й не хотів би зустрічатися, правду кажучи.
Жінка з продовжувала відстоювати свою історії, наводячи нові й нові докази. Та під час розмови виявилося, що таки не я батько дитини, а мій колега, з яким я був у барі того вечора.
Жінка притихла та вийшла з квартири, і всі люди навколо різко зітхнули з полегшенням. Моя наречена аж зблідла і ще довго відходила від цього випадку.
Адже поки невідома розписувала мою зраду, та вже тисячу разів пошкодувала про свою згоду. Але благо звинувачення виявилися лише необдуманим наклепом.
