Перший чоловік Ніни був її другом із дитячого будинку. Вони обидва були сиротами, і їхня дружба переросла в кохання. Вони одружилися у 19 років. Вона майже одразу стала мамою, а він почав працювати вантажником, щоб утримувати сім’ю. Жили вони у квартирі, яка належала бабусі Олегу.
Нінину кімнату у гуртожитку довелося продати, щоб погасити борги по квартплаті, що залишилися від бабусі разом із квартирою. Олег та Ніна жили небагато, але в коханні. Їхнє щастя тривало лише три роки. Якось на роботі стався нещасний випадок, і доля забрала Олега.
Ніні вдалося влаштувати сина в дитячий садок і вийти на роботу. Без освіти та досвіду вона змогла влаштуватися на пошту, та й за знайомством: їй допомогли у працевлаштуванні. Зарплата була маленькою, грошей не вистачало, але Ніна була рада цьому.
Коли у відділку звільнилася прибиральниця, вона почала підробляти замість неї. Молоду жінку не бентежила брудна робота. Вона думала про сина, згадувала голодне дитинство і вірила у диво. І воно сталося. Принаймні так вирішила Ніна.
Якийсь чоловік обурився на неї, коли Ніна розбирала посилки та не встигала обслужити людей. Ніна не любила, коли ображали працівників пошти. Вона знала, що це важка робота, і їй було прикро за інших. Клавдія Семенівна, жінка з хворими ногами, була змушена тягати коробки.
Проблема була в тому, що з чоловіків на все відділення був лише один, і той працював не щодня. А той злий чоловік ніяк не міг забрати свій лист, а виявилося, що він довго лежав на пошті і його відправили назад. Ніна повідомила «радісну» новину, і чоловік із силою вдарив по стійці.
Вона тріснула і впала, зачепивши Ніну, але замість того, щоб заспокоїтися та вибачитися, чоловік почав ще сильніше громити меблі. Невідомо, чим би все скінчилося, якби в ситуацію не втрутився один із відвідувачів. Як потім з’ясувалося, він працював у поліції, і йому вдалося заспокоїти порушника.
Він же відвіз чоловіка до поліції, щоб притягти до відповідальності. Поштове відділення довелося закрити раніше, але відвідувачі самі розбіглися, коли хуліган трощив меблі, тому крім майна та Ніни ніхто не постраждав. Клавдія Семенівна надала Ніні першу допомогу.
Наступного дня співробітниць пошти викликали до поліції для надання свідчень. Ніну опитував той самий поліцейський, Юрій. Тоді вона подумала, що чоловік у формі — це той ідеал, який зміг би її захистити не лише від хулігана, а й від усіх життєвих бід.
Мабуть, у її погляді Юрій і розглянув цю цікавість і надію. Виявилося, що він не одружений і не проти поспілкуватись у неформальній обстановці. Юрій запросив Ніну у гості в один із вихідних днів. З сином погодилася посидіти Клавдія Семенівна, і Ніна з радістю вирушила на побачення.
Ніна не приховувала, що в неї є син, а ось Юрій недомовляв про важливу обставину… пізніше з’ясувалося, що він жив з матір’ю. І Зінаїда Євгенівна була в їхній родині «поганим поліцейським». Вдома Юрій ставав підкаблучником, маминою радістю, і та командувала, як хотіла.
Ніна дізналася про це лише тоді, коли Юрій запропонував жити разом. Того вечора Ніна не змогла залишити сина з Клавдією Семенівною. Та й знайомство не передбачало таємниць, тому Ніна, трохи хвилюючись, взяла Альошу і пішла на оглядини.
Зінаїда Євгенівна з порога поставила питання прямо, що це за хлопчик і що він тут робить. А потім гаркнула, що їй чужі діти не треба. Чи чув Юра слова матері чи ні, Ніна не зрозуміла. Вона хотіла піти, але Юрко за руку затягнув її до квартири і зачинив двері.
При слові пироги Олексійко пожвавішав. Він був досить активною дитиною, чим сильно дратував Зінаїду Євгенівну. Вона з першого погляду не злюбила хлопчика і вирішила будь-що віднадити наречену, але Юра був налаштований рішуче. Ніна подобалася йому, і він був закоханий.
Вперше слово матері для нього стало не головним. І тоді Зінаїда Євгенівна вирішила діяти в інший спосіб. Вона на якийсь час відступилася. Ніна з Олексійком переїхали до Юри, а Зінаїда Євгенівна причаїлася. Юра з сином Ніни не займався і уникав його.
Хлопчик тягнувся до нього, але отримував у відповідь лише ігнор чи лайку. Ніна ж сподівалася, що згодом ситуація налагодиться і сама займалася з дитиною. Але чим більше часу вони жили разом, тим більше Юрій ревнував її до сина, а Зінаїда Євгенівна лише підливала олії у вогонь.
Ніна намагалася приділяти увагу всім, але Олексійко вимагав все більше уваги, а Юрій все більше ласки. Почалися скандали. Але замість того, щоб знайти вирішення проблеми, Ніна виявила, що при надії і не спромоглася приховати цю новину від родини.
От тоді Зінаїда Євгенівна поставила умову – якщо весілля, то Олексійко їде у притулок. Ніна довго плакала після цієї розмови, а потім узяла себе в руки і тихо зібрала речі, щоби піти. На щастя, її помешкання не встигли ні здати, ні продати. Зінаїда Євгенівна не стала зупиняти наречену сина.
Але Юрій, дізнавшись, що Ніна пішла потай, розлютився. Він приїхав до Ніни і почав грюкати у двері. Ніні довелося відчинити. Він вимагав, щоб Ніна повернулася, а сам обіцяв вирішити питання з матір’ю. Ніна повірила Юрієві, а дарма. З того часу її життя стало нестерпним.
Він контролював кожен її крок, а свекруха, яка зрозуміла, що її план не вдався, почала будувати новий, ще жорстокіший. Вона щось підсипала Юрі в їжу, намовляючи Ніну. Той і раніше був ревнивим, але став зовсім некерованим.
Коли Ніна пішла в магазин і вирішила трохи погуляти із сином, він із кулаками накинувся на неї, вирішивши, що вона йому зрадила. Юрія немовби підмінили. Життя стало нестерпним, а свекруха дивилася на все і твердила, що треба позбутися Олексійчика.
Таке життя негативно позначилося на здоров’ї Ніни, дитину вона втратила, а Олексій почав заїкатися. Урок, який дав їй життя, став надто жорстоким. У Ніни не було б можливості втекти з цього пекла, на яке перетворилося її життя і життя її сина.
Потрапивши до лікарні, вона розповіла медсестрі про те, що сталося у її родині, і їй допомогли. Зрозуміло, про жодне весілля більше не було й мови, хоча Юрій дуже вибачався перед Ніною. Зінаїда Євгенівна лише посміхалася. Вона досягла свого і залишилася задоволена.
Після того, як Ніна повернулася в своє старе житло, то її життя почало налагоджуватися. Юрій кілька разів приїжджав до них, але вона не пустила його на поріг. Вона просто закрила перед його носом хвіртку і пішла готувати вечерю для сина, який тільки почав оговтуватися від всього жаху…
