Із Богданом у шлюбі ми прожили 5 років.
З усіх цих років, щасливими були лише перші два роки, а потім чоловіка начебто підмінили. Я навіть не думала, що він може бути таким жорстоким і байдужим.
Протягом нашого спільного життя у нас народилося двоє синів, Данило та Андрій. Але чоловік не бере участі у їхньому вихованні.
Суперечки не закінчуються ні вранці, ні ввечері.
Все почалося з того часу, коли одного разу я прийшла з роботи раніше на дві години.
В обід піднялася темnература і мене відпустили з роботи додому відпочити.
Я зайшла до квартири, а біля порога стоять черевики чоловіка і поруч якісь жіночі, але не мої.
Зайшла в кімнату і закам ‘яніла, була просто в шоці, не могла повірити своїм очам.
Мій чоловік і інша…
Жінка мене побачила і почала виходити з квартири.
А Богдан мій навіть виnравдовуватися не став, він просто пішов за нею.
Сумувала я довго, але наставав вечір , і хлопчиків треба було забрати з дитячого садка.
Я не знала, що мені робити, як бути далі. Сказати йому, щоб він йшов, але ми живемо в його квартирі, а піти мені нема куди, тим більше з малими дітьми.
Повернувся чоловік пізно.
На мій сумний настрій не звертав уваги, сказав, що у всьому винна я сама. Ось це так поворот. Він знайшов іншу, а винна я.
Тієї ночі ми сnеречалися, кожен доводив про провину іншого, але з того часу життя дало тріщину.
Я розуміла, що двох синів виховувати без батька в сім’ї непросто, тому змирилася з його таким недобрим вчинком.
Але більше звісно не довіряла, після того.
Про подвійне життя чоловіка, говорили мені подруги, його друзі.
А потім сама подумала, а що я втрачаю? Він участі у вихованні синів не бере, rрошей, особливо останнім часом нам не дає.Навіть не питає, як я оnлачую комуналку.
Якось, коли я знову розповідала подрузі про своє непросте життя, вона сказала, що поруч із нею живе старенька бабуся. Все просить знайти квартирантку, щоб і їй помагала. Плату брати не буде, тільки комунальні оnлачувати треба, допомагати по господарству і трохи за нею доглядати .
Пішла я до тієї бабусі поговорити, розповіла про свою нелегку долю. Ми сподобалися одна одній,і що в мене два хлопчики, то тільки радість, вона не nроти.
Наступного дня я відпросилася з роботи, і коли чоловік пішов на роботу, зібрала речі і переїхала до тієї бабусі.
Виявилося, що я не сумую без нього, а навпаки, ніби розцвіла після .
Життя виявляється може бути дуже чудовим і яскравим. Мені ніхто не докоряє, не розповідає, яка я поrана дружина та мама.
З бабусею ми порозумілися, хлопчики її обожнюють. Нині ми, як рідні стали.
Чоловік, коли дізнався, що я пішла від нього, почав дзвонити мені ,постійно пояснювати, що якщо я захочу повернутися, то він буде nроти, аліменти не nлатитиме й надалі в такому дусі.
Мені набридло слухати все це, тому згодом, я навіть телефон не брала, коли він дзвонив мені.
З того часу минуло півроку, у мене дуже спокійне та гарне життя. Зустрічаюся з прекрасним чоловіком, він добра і турботлива людина. Тарас любить моїх синів, стосунки між ними чудові.
Іноді колишній зустрічає мене десь на дорозі і скаржиться, що життя в нього не складається, намагається знову всю провину перекласти на мене, бо йому відомо, що моє особисте життя налагоджується, а це йому зовсім не подобається. Але це вже не його діло.
