– Яка вона їй мама, Григорію?! Як ти таке можеш допускати? Любочка щоразу в труні перевертається, коли Сашуля твою цю мамою називає!
– Ангеліно Василівно, заспокойтеся і припиніть мою дружину ображати! Люби давно немає на світі, а ми живемо, і Саші потрібна мати. Може, і добре, що вона Катюшу мамою називати почала.
Григорій був красивим чоловіком – міцний, високий і широкоплечий. У свої тридцять два роки він привертав погляди багатьох жінок. Але не поспішав пов’язувати своє життя з кимось вдруге.
Рана на душі ще була занадто свіжою, перша дружина Гриші два роки тому потрапила в ДТП.
Вони п’ять років жили душа в душу, і, можливо, чоловік би не витримав горя і сам пішов слідом за коханою, якби не Сашенька, плід їх великої любові, його сонечко, улюблена донечка.
Заради неї він тепер старався, працював в автомайстерні, не покладаючи рук, намагався весь вільний час проводити з Сашею. Дарував їй найкращі іграшки, влаштував в хороший приватний дитячий садок.
Якщо дівчинка була не в садку, а Григорій все ще перебував на роботі, з малечею сиділа бабуся, мати покійної дружини.
Але час минав і потихеньку біль від втрати проходив, а зацікавлені погляди жінок стали знаходити відгук у душі чоловіка.
Правда, теща від удару так і не оговталася, і засуджувала молодого ще, по суті, хлопця, варто було йому лише поглянути в бік будь-якої дівчини.
– Гришо, ну як ти можеш в кафе ходити з якоюсь вертихвісткою? Любочка в труні перевернеться, якщо ти з кимось зустрічатися будеш!
– Ну що ж мені, вік тепер холостяком доживати, Ангеліно Василівно? Не думаю, щоб Люба мені такої долі хотіла.
Та й малечі жіночого виховання не вистачає, так вона у мене скоро з гайковими ключами і домкратом грати стане, а не в дочки-матері і з ляльками-принцесами.
– А я що, вже не жінка? Зі мною нехай більше спілкується. Он ти її в якийсь елітний садок відправив.
Не знаю, чим вони там займаються, чого дитину навчають. Нехай би вона частіше залишалася у мене.
І виховання, як ти кажеш, жіноче, і мені хоч пам’ять про мою Любочку, дивлюся на неї – як дві краплі води на дочку схожа.
***
Час минав, душевні рани загоювалися, і у Гриші з’явилася молода жінка.
Познайомилися на роботі, Катя приїхала зі скаргою на поломку машини. У її улюбленому авто щось постукувало при швидкості вище сімдесяти кілометрів на годину, а при підвищенні ще більше – переставало.
Гриша швидко розібрався з проблемою, а жінка йому відразу сподобалася – скромна, симпатична, і відразу зрозуміло з розмови, що недурна.
Недовго думаючи, Григорій запросив її в кафе після роботи зустрітися. Мабуть, чоловік Каті теж сподобався, тому що вона без роздумів погодилася.
Вони чудово провели вечір, розмовляли про все підряд, сміялися, пили каву з тістечками.
Давно Гриша так приємно не відпочивав, весь час робота, дім, а як у ліжко лягає, так думки похмурі, все Люба згадується.
А тут навіть забув про своє горе, розслабився, згадав, що вміє жартувати і веселитися.
Стали Гриша з Катею час від часу зустрічатися, відносини розвивалися. Через кілька місяців вони з’їхалися, Катя переїхала до Гриші, а свою квартиру вона вирішила здавати.
Ангеліна Василівна такий розвиток подій категорично не прийняла. Всіляко намагалася перешкодити спілкуванню нової дівчини Григорія з трирічною онукою.
– Як ти можеш так, Гришо, невже зовсім Любочку забув? Та ще б пак, якби ви зустрічалися десь на стороні, я розумію, ти чоловік, тобі це потрібно. Але привести до свого дому якусь вертихвістку!
І їй не треба спілкуватися з Сашенькою, все одно це не надовго у вас, натішишся і сам зрозумієш, що тобі це не потрібно.
– Ангеліно Василівно, я прошу вас не ображати мою жінку, а в майбутньому і дружину, ми вирішили розписатися. Зовсім скоро в РАЦС підемо, через пару тижнів.
– Ну зовсім розуму позбувся, що ти в ній такого знайшов? Невже вона чимось краща за мою Любу?!
– Люби давно вже немає, більше двох років. Час б уже змиритися і прийняти. А я сам краще знаю, що мені зі своїм життям робити! – розлютився Григорій.
– Зі своїм життям що хочеш, те й роби, але пам’ятай, у тебе є дочка, їй твоя увага належить, а не всяким дівкам.
– Знаєте, що Ангеліно Василівно, вам краще піти зараз. Я не хочу скандалу, але і бачити вас зараз тут не бажаю, і чути такі слова на адресу моєї майбутньої дружини!
***
Так далі і пішло – колишня теща скандалила, Гриша відмахувався. Іноді злився, але намагався тримати себе в руках, все-таки Ангеліна Василівна бабуся Саши, і дитину вона любила.
Крім того, чоловік розумів, що для матері велике горе поховати свою дитину.
З Катериною вони дійсно незабаром одружилися, у них склалися чудові стосунки, щовечора Гриша поспішав додому, і тепер не тільки до улюбленої доньки, але і до дружини.
У вихідні вони разом готували щось смачненьке і сідали втрьох – Гриша, Катя і маленька Сашенька дивитися мультфільми для сімейного перегляду.
Таке життя сміливо можна було б назвати ідилією, якби не нападки на Катерину Ангеліни Василівни.
Остання завжди намагалася підчепити жінку, зачепити за болюче, кожен раз порівнювала її зі своєю дочкою і порівняння завжди було не на користь Каті.
– Катерино, а що це ти в борщ помідори обсмажені кладеш? Хто ж так готує? Ось Люба-то у мене в цій справі майстринею була, так готувала – пальчики оближеш! Гриші дуже подобався її борщик, завжди добавки просив.
– Та не знаю, я такий рецепт знайшла, мені сподобалося, Гриші начебто теж дуже подобається. Чому б не покласти помідори в піджарку?
– Ой, а що це у вас пилу на шафі накопичилося так багато! Жах, Катерино, зовсім ти квартиру запустила.
Любочка ніколи такого безладу не допустила б! – демонстративно провівши пальцями правої руки по верху кухонної шафки, критикувала Ангеліна Василівна Катю, як господиню.
Такі розмови не були рідкістю. І незабаром Катюша поскаржилася Григорію:
– Гришо, ну ніякого терпіння не напасешся на цю стару. Ну скажи, чого вона до мене прив’язалася? І це не так, і те не так!
І кожен раз: «Любочка те, Любочка це…»!
Гришенька, я ж тебе так до покійної дружини ревнувати скоро почну, – гірко посміхнулася жінка, – а ти ж знаєш, я у тебе не ревнива…
– Сонечко, потерпи вже, розумієш, Саші вона бабуся, та й можна зрозуміти, людина горе переживає, все-таки вона мати. Але я з нею поговорю все-таки, спробую достукатися, мила.
***
Достукатися до колишньої тещі не особливо виходило, вона була впертою жінкою, та й вік давав про себе знати, стала вона дещо сварлива, втрата дочки теж залишила свій відбиток на характері Ангеліни Василівни.
Через це Гриша з Катею все рідше запрошували її в гості, але Сашеньку регулярно відправляли до бабусі, вона сама на цьому наполягала.
Тепер Сашина бабуся в гостях бувала рідко, але іноді все ж заходила – забрати або привести додому Сашеньку, іноді гостинці їй занести.
В один з таких вечорів Григорій, сяючий від щастя, забувши про чвари між Катею та Ангеліною Василівною, повідомив їй:
– А у нас поповнення очікується!
– Це, як так, га? – заголосила жінка, – Тепер Любочка точно в труні перевернулася, та не один раз!
Мало того, що в свій дім цю привів, мало того, що одружився з нею, і вона тепер навіть якщо розлучиться з тобою, половину майна відтягне, а їй, мабуть, тільки того й треба.
Так тепер ще й дитину їй зробив. Очі б мої на тебе не дивилися! Як Люба тільки такого негідника в тобі не розгледіла!
– Ангеліно Василівно, за що ж ви так?… – Тільки й зміг вимовити збентежений Гриша.
Вечір не вдався. Літня жінка з гордо піднятою головою і підкреслено осудливим виглядом пішла до себе додому і кілька днів взагалі не з’являлася.
Потім тільки Сашу до себе в гості забирала іноді, а спілкування між нею і колишнім зятем стало односкладовим, такого навіть спокійний і врівноважений Григорій пробачити Ангеліні не зміг.
Катя незабаром мала вирушати до пологового будинку, до заповітного дня залишалося близько місяця, і раптово в їхній із Гришею затишній квартирі розігралася буря.
Сашуля, як завжди, гостювала у бабусі, позбавляти спілкування з онукою Григорій скандалістку не збирався, зрештою вона їй рідна кров.
Катюша важко опустилася на диван і попросила включити який-небудь фільм, що чоловік і зробив. Потім присів перед дружиною навпочіпки і став масажувати ноги.
– Важко за двох ходити? – пожартував Гриша.
– Нічого, зовсім скоро мені стане легше, – відповіла Катя, – трохи потерпіти залишилося.
– Скоро, зовсім скоро у Сашеньки буде братик, – радісно сказав Григорій, – наш маленький Артемко!
Пролунав дзвінок у двері. Подружжя нікого не чекало, тому здивовано переглянулося. Дочка мала залишитися ночувати у бабусі.
Гриша пішов відкривати. З передпокою одразу долинув шум – істеричні крики Ангеліни, в яких з кімнати важко було щось розібрати.
Поступово ураган-Ангеліна перенісся до вітальні:
– Та куди ти, Гришо, взагалі дивився! Яка вона їй мама?! Нічого собі, навчають тут маленьку дитину всяку вертихвістку мамою називати! Одна у неї мама, Любонька моя!
Григорій відступав від такого натиску в глиб вітальні, такої істерики він від колишньої тещі не очікував.
Дійсно, зовсім недавно Сашенька сама, без будь-яких підказок з боку, назвала Катю мамою.
Ангеліна Василівна не заспокоювалася, а навпаки, розпалювалася все більше:
– Казала ж, Гришо, вона тобі не пара, меркантильна, себе на думці, вдома у неї вічно безлад, що не приготує, вічно якісь помиї виходять! – вона перевела дух і продовжила.
– Все, ти мені більше не рідний, Григорію! – і замовкла, похмуро, поглянувши з-під лоба на Катю.
Та раптово охнула, і під ноги їй пролилася рідина.
– Ой, – злякано сказала жінка.
– Зараз-зараз, люба, – Гриша вже одягався, попутно складаючи в кишеню куртки ключі від машини, документи та інші необхідні дрібниці, – зараз я тебе миттю відвезу, тільки не хвилюйся.
***
Катя успішно привела на світ здорового хлопчика і вже зовсім скоро вона була вдома з малюком Артемкою.
Гриша був на сьомому небі від щастя – у нього син!
Невелику тінь на їхнє щастя все ж кидала страшна сварка з колишньою тещею, але вона зовсім перестала з ними спілкуватися, навіть з онукою побачитися більше не приходила.
Повністю замкнувшись у своєму горі, вона зникла з горизонту сім’ї назавжди.Спеціально для сайту Stories
