Мені 33 роки, моєму чоловікові 34. І він раптом став вегетаріанцем. Ні з того, ні з сього. В один прекрасний день перестав їсти м’ясо та рибу. Я його кілька разів про це питала.
Він відповідав однозначно: “Просто став вегетаріанцем і все. Знаю, що ти м’ясо обожнюєш і від нього не відмовишся. Переконувати тебе не хочу і не буду”.
Можливо, він перечитав якихось книжок, може його до цього щось підштовхнуло. Чесно – не знаю! У п’ятницю після роботи поїхали з ним до магазину за продуктами.
Я оперативно заїхала до м’ясних крамниць. Набрала всього: сосиски, ковбасу, фарш, грудки курячі, стейк. Якимось невідомим чином кошик з м’ясом опинився в руках чоловіка.
Він набирав випічку, а я зайшла в інший ряд і обирала макарони. Чую діалог чоловіка з якоюсь тітонькою.
— Ось набрав. Розумієш, що через таких, як ти, тварин і вбивають. Господи, цілий кошик мертвечини набрав. Сам їстимеш? Чи ще й дітей цим напихаєш?
– Ні, дітей у мене немає.
— Ось тому й нема, що м’ясо їси. Від цього здоров’я псується.
— Здоров’я моє псується, кажете? Зараз я покажу вам моє здоров’я.
Тут я повертаюся до чоловіка. Він дістає з кошика копчену ковбасу. Розкриває пачку і на очах у жінки починає засовувати собі до рота. Жінка вегетаріанка в шоці дивиться на мого чоловіка. Я сама в шоці.
— Знаєте, чому я їм ковбачу? — бубонить чоловік, запихаючись ковбасою. Я після неї збуджуюсь!
І починає облизувати наступну ковбаску. Після цієї фрази жінка швидко втекла в один із рядів. Мабуть, була шокована. Зізнаюся, я його сама була в шоці. Так вивести чоловіка навіть я не змогла за сім років спільного життя.
