Оля вийшла заміж відразу після школи. Чоловік був її ровесником, вони навчалися в паралельних класах. Весілля було простим, без вишукувань. Відразу після весілля поїхали вступати до інституту.
5 років пролетіли швидко. Оля закінчувала інститут з великим животом, чекали на доньку. Жити приїхали в своє містечко, у чоловіка Олі Федора була задумка організувати там свій бізнес.
Спочатку жили на орендованій квартирі, принципово не хотіли жити з батьками. Бізнес Федора почав приносити непоганий дохід, і через деякий час вони змогли купити свою квартиру.
Мама Олі раділа за дочку.
– Молодець, Федір, сам заробляє, хороший чоловік тобі дістався. От би він до себе взяв твого брата, Льошку.
– Мамо, та Льошка ж дурень, школу ледве закінчив, в армію не взяли, тиняється без діла, і працювати не дуже хоче. А навіщо, мама з татом годують, одягають, вчитися не хоче. Ну куди Федір його візьме?
– Та хоч куди-небудь, ну невже не знайдеться містечка для родича?
– Ну не знаю, спитаю…
Федір неохоче погодився взяти його водієм, права у Льоші були. Через місяць мама Олі почала висловлювати невдоволення.
– Ну і що це за зарплата у Льоші, якесь знущання. Як не соромно було такі копійки платити? Ну, спасибі, допомогли, родичи…
Оля щиро дивувалася. Льоша отримав зарплату нормальну для їхнього містечка, не менше за інших водіїв. Чим мама була незадоволена, Оля не могла зрозуміти.
Більше Льоша на роботу не вийшов. Образився, що його послуги так дешево оцінили. Оля сказала, щоб більше не просився, нехай іде шукає, де будуть мільйони платити.
Щонеділі Оля приходила в гості до батьків з маленькою донькою. Вона завжди купувала повний пакет продуктів, і мама із задоволенням приймала їх. Коли у них щось ламалося, мама відразу повідомляла Олі.
– Ой, донько, у нас пилосос зламався, сказали, що вже нічого не можна зробити. А на новий грошей немає…
– Добре, мамо, купимо новий.
Оля просила у Федора гроші, оскільки сама ще не працювала, перебувала в декреті. Він ніколи не відмовляв, треба, значить треба. За їхні кошти батькам були куплені холодильник, пральна машина, пилосос, телевізор, телефони.
Оля була рада допомогти батькам. Льошка перебивався випадковими заробітками, і тут же все витрачав на себе. Несподівано він оголосив, що одружується, сусідка Віра чекає від нього дитину.
Мама Олі була розгублена.
– Олю, ну ти уявляєш, одружитися зібрався, а грошей немає. Обійдеться, значить, без весілля. Ми краще йому так гроші подаруємо, так, Олю? Ти, як сестра, повинна зробити йому хороший подарунок, тим більше у вас є можливість.
– Добре, подаруємо гроші, мамо.
Коли Оля з Федором вручали конверт за святковою вечерею, мама відразу ж полізла дивитися, скільки там. Судячи з її обличчя, Оля зрозуміла, що сума їй не сподобалася.
– Дочко, а що так мало? Це ж твій брат, як-не-як. Їх стільки витрат чекає, дитина скоро буде, ремонт треба робити…
– Ось і нехай заробляє, довго він у вас на шиї сидіти збирається, ще й дружину приведе.
Мамі не подобалися такі слова. Через півроку у Льоші з Вірою народилася дочка. Оля зібрала речі своєї дочки, багато з них були новими, і віднесла Вірі.
Мама ретельно все оглянула і залишилася задоволена. Віра теж.
– Донечко, а візочок з ліжечком ще потрібні вам? А то Льоша з Вірою розраховували, що ти віддаси, і купувати не доведеться.
– Ми ще користуємося і візочком, і ліжечком, так що на нас не розраховуйте.
Льоша закотив очі. Підвела сестра, що тут скажеш.
– Ну нічого, впораємося самі. Дякую за речі, хоч чимось допомогла.
Оля вийшла на роботу, на фірму чоловіка. Дочку часто віддавала мамі, коли та хворіла і не могла ходити в садок. Але мама вирішила відмовити в допомозі.
– Олю, я не можу так часто сидіти з Оленкою. Я ж доглядаю за дочкою Льоші, і мені важко. Найміть няню, у вас же є гроші на це.
Олі було прикро це слухати. Віра сиділа вдома і могла сама доглядати за своєю дитиною, але вона вважала за краще спати до обіду, ходити гуляти з подружками, а дитину залишала свекрусі.
Оля дійсно найняла няню і більше маму не просила допомагати. Візити до батьків стали дуже рідкісними.
Мама сама прийшла до неї додому і заявила:
– Олю, ми твої найближчі люди. Нам зараз важко доводиться, батько на пенсії, я теж, Льошка знову не працює. Віра отримує допомогу, але це ж копійки, вона вся йде на дитину, то суміші, то підгузки. Ви з Федором живете заможно і повинні допомагати нам, для вас це нічого не коштує.
– Мамо, я і так завжди вам допомагаю, хіба ні? Або цього замало?
– Звичайно мало, донько, дивись, яка у нас велика родина, а вас троє, скільки там вам треба. О, скільки у тебе фруктів, можна я додому візьму, Вірочка так їх любить, та й онучку пригощу. Нам такі фрукти не по кишені, це ви тут шикуєте!
Мама поспішно почала складати в пакет фрукти, не дочекавшись дозволу. Оля дивилася на все це, і їй було прикро і неприємно. Скільки б вона не допомагала, їм все було мало.
– Значить так, мамо, тобі з батьком я буду допомагати, а ось Льошці і його родині я не зобов’язана. Нехай сам утримує, про що він думав, коли одружувався?
– Ох, Оля, жорстока ти… Льошка старається, ну він не такий, як твій Федір, і що з того? Нічого, скоро він стане на ноги, ви ще заздрити будете.
Мама взяла пакет з фруктами і пішла. Оля сіла на стілець, засмучена розмовою з матір’ю. Вона зрозуміла, що це буде тривати нескінченно.
Не стало батька, серце. Ховали на гроші Федора і Олі. Через місяць мати прийшла до неї вся в сльозах.
– Льошка сказав, що я їм заважаю жити, лізу в усе, і що від мене мало користі. А Віра стояла і підтакувала. Як так, Олю, я ж стільки їм допомагала… Невдячні! Можна я у вас поживу, а то мені дітися нікуди.
Перспектива жити з мамою не дуже радувала Олю. Вони звикли жити самі. Оля вирішила купити квартиру матері. Та була в захваті від цієї ідеї.
– Ось сусіди позаздрять, що дочка купила мені квартиру! Буду подружок в гості кликати, нехай дивляться, як я тут живу!
Квартиру Оля записала на себе, потім доньці дістанеться. Льошка зрідка відвідував матір і завжди йшов з повними сумками. Все, що Оля купувала матері, переходило в будинок Льоші.
Оля лаяла матір за це, але було марно.
Мама пішла з життя несподівано, не прокинулася вранці. Оля всі клопоти з похоронами взяла на себе, а Льоша був і не проти.
Після похорону Оля довго сиділа на місці спочину матері і думала. Цікаво, якби у них з Федором не було грошей, може все по-іншому б вийшло? Невже правда кажуть, що гроші – зло? Стосунки з матір’ю завжди носили грошовий характер.
Олю з Федором сприймали як вічних спонсорів. Оля забула, коли вони з мамою востаннє говорили по душах, згадували дитинство. Вперше в житті Оля пошкодувала, що у них є гроші.
Можливо, стосунки були б зовсім іншими, теплішими і душевнішими, як у мами з донькою. Оля була готова обміняти, що у неї було, на це все. Але мами вже не було, і нічого не можна змінити.
Спеціально для сайту Stories
