– Я можу дати тобі грошей, – спокійно сказала Зоя Сергіївна, – але з однією умовою: ти одружишся з Тетяною..
– З якою ще Тетяною? – витріщив очі Андрій.
Він думав, що мама тягне час, щоб він понервував і ніяк не чекав якихось умов. Два дні тому Андрій у кафе зчепився зі знайомим, племінником мера. Через що було непорозуміння, він уже не пам’ятав, вони обидва були трохи не в собі, але тепер або Андрій виплатить хлопцеві кругленьку суму, або той піде у поліцію.
Андрій знав, що в матері такі гроші є, її магазин приносив досить непоганий прибуток, тим більше, що вона ніколи не відмовляла йому в грошах, тому і попросив у неї допомоги. Зоя Сергіївна виховувала сина одна, чоловік не стало, коли Андрію було десять років. Другий раз заміж виходити вона не хотіла, була впевнена, що жоден з чоловіків її не гідний.
Тим більше спадок покійний чоловік залишив їй цілком пристойне: квартиру, дорогу машину та купу грошей на рахунку, і ділити це з кимось вона не хотіла. Зоя Сергіївна на гроші чоловіка відкрила магазин жіночого одягу і жила дуже непогано. За характером вона була жорсткою та владною, сина виховувала суворо, вважала, що тільки так з нього вийде чоловік.
Андрій боявся свою матір, ніколи не суперечив їй, навіть інститут закінчив той, що вона обрала, але поза домом він був зовсім іншим – нахабним і розбещеним. Зої Сергіївні не раз доводилося витягувати сина з різних неприємностей, але вона завжди вірила його словам, а не звинуваченням чужих людей.
Думала, що всі навколо заздрять його розуму і красі, ну і, звичайно, грошам, якими вона його забезпечувала сповна, щоб він, боронь Боже, не був у чомусь ущемлений. А головне, вона була впевнена в тому, що він їй, своїй мамі, збрехати не зможе, тому що її виховання – правильне. Турбувало її тільки те, що Андрій почав часто гуляти.
Він додому приходив дуже пізно, а то й під ранок, але заспокоювала себе тим, що як тільки син одружується, так відразу і стане відповідальним і серйозним. Якось увечері, повернувшись додому, Зоя Сергіївна збиралася поговорити з сином про його роботу, вірніше, її відсутність. Їй не подобалося, що Андрій за півроку після отримання диплому нічого собі не підшукав.
У її магазині він працювати не хотів, свою справу відкривати теж не поспішав, Зоя Сергіївна хотіла запропонувати одну вакансію у місцевій фірмі, про яку їй розповіла подруга, але син заговорив першим і розповів, що напередодні увечері він був у кафе, сидів нікого не чіпав, а повз його столик проходив племінник мера, він випадково спіткнувся і впав, розбивши голову.
Потім цей племінник заявив, що його побив Андрій і всі, звісно, повірили. Навіть свідків знайшов, точніше, підкупив. Тепер Андрія можуть посадити до в’язниці, якщо він не виплатить хлопцеві кругленьку суму, хоч і не винен. Зоя Сергіївна вислухала сина і вперше засумнівалася в правдивості його слів, дуже вже плутано і плутано той розповідав про те, що сталося.
І вона вирішила не поспішати за допомогою, все добре обміркувати. Наступного дня, повертаючись із роботи додому, Зоя Сергіївна зіткнулася в під’їзді з їхньою сусідкою Тетяною, непоказною, тихою дівчиною, яка жила одна у двокімнатній квартирі. Тетяна та Андрійко в дитинстві в одну школу ходили, тільки вона навчалася на чотири класи молодше.
Років п’ять тому батько Тетяни пішов до іншої жінки і поїхав, а її мама два роки тому пішла у засвіти. Дівчина тоді якраз закінчила школу. Вона залишилася одна, більше родичів у неї, начебто, не було, але не загуляла, а влаштувалася на роботу та вступила на заочне відділення місцевої філії університету.
Сім’я у Тетяни була неблагополучна, батько гуляв, частенько сусідам доводилося поліцію викликати, дівчинку навіть у притулок кілька разів забирали. Спілкуватися з такими людьми Зоя Сергіївна вважала нижче за свою гідність, тому і з Тетяною досі навіть не віталася. І дуже здивувалася, коли дівчина гукнула її на сходах:
– Вибачте, Зоя Сергіївно, я хотіла поговорити з Вами.
Жінка зупинилася, обернулася до дівчини і втомлено зітхнула.
– Чого тобі? Тільки якнайшвидше кажи, сьогодні у мене був важкий день.
Дівчина зібралася було щось сказати, навіть вдихнула і рота відкрила, але почервоніла до самих вух і мовчки опустила голову. Зоя Сергіївна скривилася від невдоволення і хотіла піти, тоді Тетяна наважилася:
– Скажіть, Андрій, Вам нічого про мене не говорив?
– Про тебе? – здивувалася жінка. – Ні. А мав?
Тетяна ще дужче зашарілася, навіть замружилася від збентеження і швидко заговорила:
– Минулої суботи пізно ввечері ми зустрілися у дворі. Розмовилися, а потім Андрій мене… ну, він сказав, що я давно вже йому подобаюся, тільки він боявся підійти до мене, соромився, а того вечора він наважився. Ми потім до мене пішли. Ви не думайте, я не з усіма так, просто я вашого Андрія ще зі школи кохаю. І в мене до нього навіть нікого не було.
– У сенсі не було? – мало не поперхнулася від несподіванки Зоя Сергіївна.
– Андрій сказав мені, що ми тепер завжди будемо разом, – замість відповіді пробурмотіла Тетяна, – що він одружиться зі мною, але потім він почав уникати мене, на дзвінки не відповідає, а сьогодні ми знову зустрілися, але він пробіг повз, наче й не знає мене. Може, щось у нього трапилося? То він Вам про мене нічого не казав?
Дівчина дивилася на Зою Сергіївну з надією та страхом. В очах її навіть заблищали сльози, готові ось-ось ринути струмком. Зоя Сергіївна зрозуміла, що Тетяна справді кохає Андрія і в неї з’явилася несподівана ідея. Як добре було б, якби син нарешті одружився, а Тетяна дуже підходяща кандидатура, не важливо, що батьки безглузді були.
Розумна, самостійна, досить приємна на зовнішність. Якщо їй гарний макіяж зробити, то вона й майже красунею стане, а головне, тиха, безхарактерна, таку під себе буде легко підлаштувати. Зоя Сергіївна пробурчала дівчині у відповідь щось невизначене і пообіцяла поговорити з Андрієм. Що й зробила, щойно син повернувся додому.
– Одружишся! – жорстоко повторила жінка свою умову. – Або до в’язниці.
– Мам, я не хочу одружитися взагалі, а не тільки на якійсь там Тетяні, – відповів спантеличений Андрій, він готовий був менше гуляти і навіть влаштуватися на роботу, але не був готовий до такого повороту. – Ти не можеш просто допомогти мені? Хочеш, щоб мене посадили? Та я віддам тобі ці гроші, коли зароблю.
Почувши таку обіцянку Зоя Сергіївна навіть розреготалася, але швидко взяла себе до рук:
– Тобі двадцять чотири роки, – знову невдоволено нахмуривши брови відповіла вона, – а ти тільки й вмієш, що проблеми на свою дупу шукати. Дам я тобі грошей, але тільки якщо ти одружишся з Тетяною з другого поверху. Чи ти таку не знаєш? – єхидно запитала Зоя Сергіївна сина, примруживши очі.
Почувши ім’я пропонованої йому нареченої, Андрій гидливо зморщив свій гарний ніс:
– На цій Мусі-Цокотусі? Її так у школі обзивали, очі в неї були величезні, найдрібніша, найгірша. І руда ще й. Мам, ти з глузду з’їхала?
– Циц! Розговорився тут! Скажи ще, що не грівся у цієї мухи нещодавно вночі, – Зоя Сергіївна вперла руки у свої неосяжні боки і чітко карбуючи слова повторила: – Дам гроші тільки якщо одружишся з Тетяною! І не така вже вона й убога, придивись, дурень, гарна ж дівка, до того ж скромна, акуратна, дружина така й має бути, щоб затишок у хаті був. І тебе кохає. За що тільки? – Зоя Сергіївна не втрималася і зворушливо посміхнулася, як же хлопчика її можна не любити, такого гарного, стрункого, розумного.
Андрій побачив, як мати обм’якла і тільки хотів знову щось заперечити, але вона відразу стиснула губи і показала йому свій важкий кулак. Хлопець зрозумів, що йому не викрутитися і вирішив зробити вигляд, що згоден, до того ж він пам’ятав ту ніч і йому лестило, що він став першим чоловіком для Тетяни. Жодна з його колишніх коханок похвалитися цим точно не могла.
– Ну добре, одружуся, раз ти велиш, – кивнув він, знизавши плечима. – Ти ж мені поганого не порадиш, так, матусю? Ось зараз піду і зроблю їй пропозицію.
Андрій вийшов із квартири, і Зоя Сергіївна почула, як він побіг униз сходами на другий поверх. Жінка задоволено посміхнулася. Хлопець голосно постукав у двері Тетяни. Дівчина відчинила швидко і завмерла у дверях. Андрій уперше серйозно придивився до неї. І здивувався. А вона дуже нічого дівка! Очі великі, яскраво зелені, волосся рудувате, хвилясте, талія тоненька.
Але головне, вона дивиться на нього так незвично, тепло, навіть палко. Як він цього всього не помічав? Андрій раптом розгубився, весь його рішучий настрій збився.
– Тетяно, ти це загалом заміж за мене підеш? Я обручку та квіти потім куплю. Якщо ти погодишся, звичайно, – він постарався зробити свій погляд хоч трохи збентеженим та закоханим.
Дівчина розгублено посміхнулася:
– Не треба обручку і квіти, Андрію, я і так згодна, – вона підійшла і м’яко притулилася до нього, потім раптом різко підняла очі і запитала: – Ти мене кохаєш? – молодик швидко закивав головою, мовляв, звичайно, про що розмова, і Тетяна спокійно знову уткнулася обличчям йому в груди.
Хлопець здивовано підняв брови, такої щирої ніжності до нього ще ніхто ніколи не виявляв. Андрія немов охопив озноб, продовжуючи обіймати дівчину, він швидко завів її всередину квартири, не забувши замкнути вхідні двері.
– Дітей нам поки що не потрібно, зрозуміла? Не готовий я ще до цього. Ти підеш до мами моєї в магазин працювати, так вона нам більше грошей даватиме, а то в мене проблема з роботою, хороших місць немає, аби куди я влаштовуватися не збираюся.
Я не слюсар якийсь по шарашкиних конторах бовтатися. Маю вищу освіту. Житимемо у твоїй квартирі, мама нам ремонт зробить. Готувати будеш щодня, я люблю їсти свіже. І не сперечайся зі мною ніколи, вистачило мені матері моєї, дістала своїми повчаннями.
Тетяна нічого йому не відповідала, дивлячись на коханого і гладила його кінчиками пальців. Наступного дня вони з’їздили до РАГСу і подали заяву, завдяки зв’язкам мами їм призначили реєстрацію лише за два тижні. Про обручку та квіти Андрій, звичайно ж, забув. Зоя Сергіївна була щасливою, нарешті її син стане серйозною і відповідальною людиною.
Перестане гуляти, пропадати ночами, влаштовується на серйозну роботу. Йому тепер потрібно буде забезпечувати свою сім’ю. Ще жінка хотіла, щоб Тетяна одразу народила малюка, вже з онуком Зоя Сергіївна не збиралася бути суворою та вимогливою. Це обов’язок батьків – виховувати, а вона, як бабуся, може балувати.
Майбутня невістка її повністю влаштовувала: освічена, культурна, у всьому погоджувалася із Зоєю Сергіївною, чим ще більше підкоряла її серце, а після відвідування салону краси Тетяна просто вразила всіх своєю чарівністю та красою. Що ще потрібно матері, як не гідна дружина для її сина? До того ж, Тетяна не образилася, коли Зоя Сергіївна сказала, що пишного весілля не буде.
Заявила, що начебто у неї проблеми з бізнесом, тому немає грошей. Насправді жінка просто не збиралася витрачатися на торжество, їй і так треба було заплатити за сина. Андрій також був усім задоволений. По-перше, племінник мера погодився почекати гроші до весілля, по-друге, сам хлопець розумів, що таку вірну, покірну і симпатичну дружину він навряд чи знайде.
Для романтики ж є коханки, з якими одружуватися зовсім не обов’язково. В ідеалі, звичайно, переїхати б на інший кінець міста, щоб мати більше не діставала повчаннями… Андрій посміхнувся, точно, продасть квартиру Тетяни, мати додасть, і вони куплять іншу, оформлять, звичайно ж, на нього. Про це він і заявив нареченій одного вечора. Дівчина чомусь не зраділа:
– Андрію, я виросла в цій квартирі, я тут усіх сусідів знаю з самого дитинства. Може, не переїжджатимемо? Коли малюк народиться, Зоя Сергіївна, хоч зможе няньчитися з ним, нам допомагати.
– Ти що, хвора? – психанув Андрій, а Тетяна від його крику навіть здригнулася. – Я ж тобі сказав, ніяких дітей! Сподіваюся, ти ще не вагітна? Якщо так, то позбудемося дитини, без розмов. А квартиру продамо і переїдемо, зрозуміла? Як я вирішу, так і буде! І взагалі, ти радіти повинна, що я одружуся з тобою. У мене мама власниця великого магазину.
Дівчина дивилася на нього зляканими очима і мовчала. Андрій усміхнувся, впевнений у тому, що вона йому в будь-якому разі підкориться і відвернувся до стіни, збираючись поспати. Він не звернув увагу на те, як його наречена тихенько схлипнула, встала та пішла у ванну.
Наступного дня Тетяна та Зоя Сергіївна поїхали купувати весільну сукню. Хоч урочистість буде і невеликою, але наречена має бути у весільному вбранні, у цьому мама Андрія була впевнена. Наречений же до цих клопотів інтересу не виявляв, зникаючи десь із своїми друзями.
– Ти не хвилюйся, дівчинко, – поблажливо заспокоювала невістку Зоя Сергіївна, помітивши, що наречена виглядає не дуже щасливою, – одружуйтеся, він заспокоїться, розсудливим стане. Ти, головне, не сперечайся з ним, чоловіка слухати треба.
– Навіть якщо він хоче убити свою дитину і переїхати від Вас подалі на інший кінець міста? – сумно посміхнувшись, тихо запитала Тетяна.
– Що за дурниці ти мелеш? – невдоволено пирхнула Зоя Сергіївна. – Ти кажи, та не замовляйся, Андрійко так би ніколи не вчинив. Так, беремо ось те, воно мені більше подобається, йди приміряй! – і вона тицьнула пальцем у найпростішу, найдовшу сукню з коміром.
Тетяна слухняно поміряла сукню та пішла, сказавши Зої Сергіївні, що їй треба зайти по роботі в одне місце неподалік, але насправді вона пішла блукати містом. Їй треба було подумати. Коли дівчина повернулася додому, то зустріла у під’їзді Серафиму Степанівну, бабусю своєї подруги дитинства, яка жила на третьому поверсі, якраз під квартирою Зої Сергіївни.
– Тетянко, – схвильовано схопила старенька дівчину за руку, – кажуть, ти зібралася заміж за Андрійка, невже правда? – побачила, як дівчина кивнула і сплеснула руками: – Та що ж ти, онучко, робиш? Він же дурень, яких світло не бачив! Невже хочеш, як твоя мати нещасною стати? Як її Соня, твоя бабуся, подружка моя, вмовляла за батька твого не виходити, як вона плакала! Тому й померла, бідолаха, серце у неї слабке було, не витримало. І коли весілля у тебе?
– Завтра, бабо Фімо, – тихо відповіла Таня.
– Добре, хоч мене вдома не буде, – хитнула головою Серафима Степанівна, – їду раноком до Олечки, в селище, з гостинцями. Народить незабаром, каже, дівчинку, – старенька зітхнула ще раз і стала, покректуючи, підніматися на свій поверх.
А Тетяна залишилася стояти біля дверей своєї квартири, замислившись і слухаючи кроки старої сусідки. Наступного ранку Зоя Сергіївна встала рано. Настрій у неї був чудовий. З цього дня у них розпочинається нове життя. Син одружиться, статечною людиною стане, невістка підібрана підходяща, без гонору, до того ж Андрія кохає.
Зоя Сергіївна вмилася, попила каву, абияк розбудила сина, що повернувся під ранок, і просто в халаті вийшла з квартири, зібравшись спуститися до нареченої, перевірити, чи не проспала вона, але не встигла жінка спуститися на другий поверх, як двері квартири Тетяни відчинилися.
На порозі показалася дівчина, в пальто і з великою сумкою в руці. Тетяна побачила Зою Сергіївну, на мить зніяковіла, а потім сміливо, навіть із викликом подивилася їй у вічі.
– Не зрозуміла! – розгубилася Зоя Сергіївна, – Це ти куди це?
– У гості, – зовсім спокійно відповіла дівчина, – до Олі, подружки моєї. У мене все одно відпустка, от і вирішила провести її з користю.
– А весілля? – ще більше розгубилася Зоя Сергіївна, від такої новини вона навіть забула надати своєму обличчю грізний вигляд.
– А весілля не буде, не кохаю я більше Вашого сина, – Тетяна хихикнула, дивлячись, як її свекруха, не знайшовши слів у відповідь, як жаба, почала хапати повітря ротом, і легко побігла вниз, на вулиці, її чекала баба Фіма, яка вже сиділа в таксі.
Тетяна повернулася за місяць, а ще через три у неї помітно округлився живіт. Зоя Сергіївна не розмовляла з нею, переконуючи себе, що дівчина нагуляла дитину в тій самій відпустці, навіть кілька разів заявила їй, щоб не надумала приписувати дитину її Андрію. Тетяна у відповідь лише посміхалася. Але коли вона народила, Зоя Сергіївна не втрималася і одного разу підійшла на вулиці.
Зазирнувши на малюка у візочок, вона все зрозуміла і розплакалася, попросивши у дівчини дозволу няньчитися з онукою. Що було далі з Андрієм? Зоя Сергіївна вирішила поговорити про гроші з тим самим племінником мера, і він розповів їй багато цікавого про її сина. Такого, що їй захотілося взяти ремінь і надерти синові одне місце.
Але вона стрималася, зрозуміла, що лупити його пізно, а винна в основному вона сама, не таким правильним було її виховання. Віддавши за Андрія гроші Зоя Сергіївна змусила його влаштуватися на роботу та винайняти квартиру. Він образився, звісно, але від матері з’їхав. З нею він практично не розмовляв майже рік і стільки не приїжджав до неї.
До того дня, коли вона зателефонувала і наполягла, щоб він терміново приїхав. Тоді він уперше побачив свою дочку. Сказати, що він зворушився не можна, звичайно. Хоча, якісь батьківські почуття в нього прокинуться, пізніше, років через три.
Він навіть подумає, чи знову зробити пропозицію Тетяні? Але в неї вже буде по-справжньому коханий хлопець, який пізніше став добрим, люблячим чоловіком, а ось Зоя Сергіївна тепер буде для Тетяни та онучки близькою людиною. Точніше, вони для неї найближчими…
