Батьки вирішили відправити молодшу сестру жити до мене у місто, але я не збираюся погоджуватися на таку нерозумну ідею

Нещодавно зателефонувала мати і ошелешила мене – вони з вітчимом вирішили відправити 16-річну Христю, мою молодшу сестру по матері, до мене в Київ. Вона має піти тут в яке-небудь училище, яке саме я маю обрати і порадити. Я маю допомогти із вступом, всіляко підтримувати, а з вересня Христя взагалі стане моєю відповідальністю на найближчі 3-4 роки. Це так мені повідомили.

Сказати, що це було ще й як неочікувано – це не сказати нічого. У нас із Христею 10 років різниця у віці. І, не дивлячись на те, що мати у нас одна, дитинство ми мали геть різне.

З моїм татом мама розлучилася, коли мені виповнилося три роки. Він і досі є в моєму житті, допомагає час від часу, якщо може. Цікавиться мною, моїм навчанням, роботою, особистим життям. Він навіть із хлопцем моїм Олексієм знайомий. Але в моєму ранньому дитинстві вони тільки лаялися з мамою і постійно переставали спілкуватися, і між собою і до мене.

Ми жили у бабусі в селі, тож з малечку мене привчали до нелегкої праці. Мати була увесь час роздратована. Зривалася на мені час від часу, бо життя наше не було простим, а я ще й на тата схожа, винуватця всіх її бід.

Коли я пішла у перший клас, мама зіграла весілля з новим чоловіком. Вона була ще молода та гарна. А за два роки вже чекала на Христю. Тепер, коли мати нарешті була спокійна та щаслива, коли ми всі переїхали до вітчима у квартиру, я сподівалася, що наші відносини стануть теплішими.

Але цьому не судилося статися. У матері нарешті почався період щасливого материнства. Це відчувалосяя так, ніби у свої 10 рочків я їй не дитина, що хоче дитинства та уваги, а просто помічниця. Все в домі крутилося навколо нової сестрички. Вітчим звичайно був зосереджений лише на їх спільній дитині.

Мої шкільні роки пройшли в турботах за Христею, які мати безжально перекладала на мої плечі. Ніби образи та ревнощів мені було замало, то вона ще й забирала мій час для нової улюблениці.

Тому щойно мені стало сміливості – я випорхнула з родинного гнізда. З початком життя у Києві допоміг рідний тато. Та й надалі по життю тільки він і лишився поряд. Спілкування з матір’ю звелося до 3-4 дзвінків на рік. І мене все влаштовувало!

Зараз я живу на маленькій квартирі-студії з хлопцем, місця для двох ледь вистачає, але коли живеш у любові… Ми обидва працюємо і навчаємось. А вечорами і по вихідним готуємо разом, десь ходимо на цікаві заходи. Я й уявити не можу де в нашому житлі та житті має розміститися Христя?

Матері мої аргументи були не довподоби. Щодо Олексія, то вона сказала, що хлопець, то не чоловік, може і окремо жити, тоді ми з Христею матимемо простір. Така смішна! Цю квартиру взагалі-то він орендує і затишок ми тут влаштовували для нас двох.

А щодо шлюбу, то ми вже обрали дату весілля, просто навіщо про це говорити матері, яку цікавить виключно комфорт Христі? Любові сестриньскої я до неї не маю, щоб бігати з нею по її справах, а пожити і у гуртожитку можна, я й сама з цього починала. Хоч я і бачу, що мати мене не почула, та я своє тверде ні сказала і нічого на моє рішення не вплине.

You cannot copy content of this page