Таня була чесною жінкою, вірною дружиною, чудовою матір’ю. За Михайла вийшла заміж у двадцять років.
У нього тоді пішла з життя дружина, на руках залишився дворічний синочок — як же одному виховувати хлопчика?
Мати його порадила, щоб він не зволікав, бо з дитиною, коли вона підросте, буде важко знайти жінку. Ось, Танька, чим не дружина, і мамою буде хорошою.
Таня працювала кухарем у шкільній їдальні. Вона рано залишилася без батьків, потрапила до дитячого будинку, загалом, хорошого життя не бачила.
Через три місяці після відходу дружини Михайло пішов до Тані, запропонував їй вийти за нього заміж. У нього свій будинок, корова, робота, такі чоловіки «на дорозі не валяються».
На роботі Тані порадили не зволікати з переїздом до Михайла, адже на вихованку дитячого будинку теж не кожен погляне.
Таня і Михайло розписалися, свято влаштовувати не стали, не годиться, адже дружину нещодавно поховав.
Степан до Тані з першого дня прив’язався, Михайло почав вчити його називати її мамою. Таня навела лад у домі, одразу ж почала доглядати за коровами, їх у Михайла було три, для овець стала приносити «відходи» зі столової.
Михайло одружився не з кохання, а з потреби, до дружини ставився як до прибиральниці, ласкавого слова не скаже, називав її «жінкою», ніколи не дякував ні за смачну їжу, ні за роботу по господарству, ні за синочка, який завжди охайно одягнений, вмитий, оточений турботою.
Таня й не ображалася на чоловіка, вона раділа, що тепер є сім’я, а через три роки народила доньку.
Мати Михайла жила поруч, дуже поважала Таню, дякувала їй за те, що вона любить Степана, як рідного.
Свекруха щодня приходила до Тані, допомагала у всьому. Адже Михайлл до пізнього вечора на роботі, а останнім часом почав вживати, раніше ж ні краплі в рот не брав. Таня злилася, лаяла, що поганий приклад дітям подає.
Грошей у родині вистачало, молоко, м’ясо продавали, Таня дітям часто купувала одяг, балувала іграшками, грошима розпоряджалася Таня, чоловік і зарплату майже всю віддавав, так і накопичення вже чималі з’явилися.
День за днем, рік за роком — діти вже до школи пішли. Таня знову почала працювати, переконала чоловіка, що потрібно залишити одну корову і двох овець, велике господарство їм ні до чого, Михайло послухався, «скоротили».
Одного разу Михайло не прийшов додому на ніч, Таня не знала, куди подітися, побігла шукати. Знайшла, чоловік спав у поштарки. Та вийшла задоволена, сказала, що давно у них з Михайлом кохання, тільки він через жалість сім’ю кидати не хоче.
Таня спочатку хотіла скоротити собі віку, потім зрозуміла, що дітям вона потрібна. Михайло додому прийшов, ніби нічого не сталося. Таня сказала, щоб він йшов, їй не потрібен чоловік, який ночує в іншої.
Михайло сказав:
– Ти ж сама знаєш, що я з тобою так, заради Степана зійшовся, адже у мене не було жодного радісного дня, а тепер я знову ожив, з Тамарою мені добре, я її кохаю.
Михайло запропонував Степану переїхати жити до тітки Томи, хлопчик закрив вуха руками, не хотів навіть слухати батька, сказав, що житиме тільки з мамою.
Таня нікому не показувала, що страждає, вона була готова на все заради чоловіка, а він виявився зрадником.
По селу з посмішкою ходила, собі стала одяг дорожчий купувати, і чоловіки на неї задивлялися. Вона з Іваном-трактористом додому після роботи за руку йшла. А сама сказала, щоб він не сподівався, ніхто їй не потрібен.
Увечері чоловік прибіг, почав лаятися, що в селі всі говорять, ніби Таня швидко знайшла йому заміну, що він не дозволить, щоб його діти жили з чужим чоловіком.
А Таню це навіть порадувало, вона сказала, що пора подавати на розлучення, що дітей можна забрати до Томи, а їй чоловік потрібен, щоб не зникав. Михайло з люті вдарив кулаком по дверях, пішов і тиждень не з’являвся.
Михайло просив Тому, щоб вона дозволила забрати дітей, але та лише посміялася: діти матір не покинуть, а до неї приїжджає її власний син, навіщо чужі.
На вихідні приїхав дорослий син Томи, вони випили, і посварилися з Михайлом, Тома сина відтягувала, він і маму так штовхнув, що та спиною об піч вдарилася, ледве встала.
Ігор вночі їх вигнав, зачинився в будинку і ліг спати. Михайло привів Тому до своєї матері, попросилися переночувати.
Вранці Тома сама пішла додому, сина вигнала. Тома на дванадцять років старша за Михайла, чоловік її покинув.
Коли Ігор закінчив школу, взяв його до себе, щоб хлопець у гуртожитку нічого поганого не навчився, тільки сам прикладом для наслідування не був, Тому постійно ображав, тепер діставалося новій дружині. Тома й рада була, що чоловік поїхав подалі, думала, що з Михайлом житиме щасливо.
Ось тільки Михайло ледве ходив, натерпівся він з Томою, радів, що залишився живим.
Почав жити з мамою, соромно було йти до дружини, просити, щоб прийняла блудного чоловіка, пробачила.
Діти приходили до бабусі, Михайло став проводити з ними стільки часу, скільки ніколи раніше не проводив. З сином на риболовлю, з донькою по магазинах їздити став, купував їй подарунки, і про Таню не забував, то квіти їй діти від тата принесуть, то прикраси.
Таня теж не квапила події, хоча чоловіка любила більше за життя, ні про кого іншого й думати не могла. Раділа, що отримує подарунки від чоловіка, раніше Михайло її не балував.
Прокинувся вранці Михайло, почав збиратися на роботу, а мати все не встає, хоча раніше завжди рано прокидалася, готувала синові сніданок.
Вирішив запитати, чи добре почувається старенька, доторкнувся до її руки, а вона холодна й нерухома. Злякався Михайло, до дружини побіг, страшну новину повідомив.
Таня улюблену свекрухи в останній шлях проводжала, дуже плакала, адже вона для неї рідною мамою стала, ніколи не сварилися. Михайло не пив, ледве стримуючи себе, дуже хотілося забутися, але дружині потрібна підтримка.
– Тетяно, пробач мене, якщо зможеш, тепер нікого ріднішого за тебе і дітей у мене немає, я тільки зараз зрозумів, що ні з ким не був так щасливий, як з тобою!
Таня тільки й чекала цього, але відповіла байдуже:
-Гаразд, підемо.
Таня тепер оточена турботою, чоловік у всьому допомагає. У вихідні їздять у місто, в кафе, в кіно, на концерти ходять. Михайло більше не називає дружину «жінкою», тепер вона для нього кохана дружина.
