– Чесно? Я не готова тебе втрачати. І якщо для тебе буде важливий шлюбний договір, то я його підпишу. Мені дорогий ти і наші стосунки
Ввечері Олена переглядала свої рецепти й міркувала, який торт приготувати на власне весілля. Хотілося чогось незвичайного, вишуканого. Гена, майбутній чоловік, відволік Олену від роздумів. – До весілля вже
Жінка — це половинка чоловіка, — говорила їй мати. — Вона повинна на когось спертися. Сашко — батько твоєї дитини, кращого для Софії ти не знайдеш
— Дівчино, чому ви так пізно гуляєте в парку сама? — почула Лариса ззаду чоловічий голос. Від переляку ноги стали неслухняними, і замість того, щоб пришвидшити крок, вона
– Ти навіть не уявляєш, він її просто завалив квітами! Приїжджав щодня. Тільки щось не так у них було. Вона весь час говорила, що не хоче дітей
– Кому ти тепер потрібна з дитиною! І як ти її збираєшся виховувати?! Я тобі не помічник, так і знай. Тебе виростила, а тепер ще й твій тягар!
– Яка турботлива, — сказав літній сусід по палаті. – Знайома? Хороша жінка, відразу видно. З такою не пропадеш
Михайло переїхав до своєї нової однокімнатної квартири. Що ж, це, звісно, не ті розкішні апартаменти, що раніше, але після розлучення кращого варіанту знайти не вдалося. А свого чотирилапого
— Знаєш, у мене дивне відчуття. Ніби я дуже довго чекав на цю зустріч
-А весілля, люба, у тебе не буде, — ворожка пильно подивилася на Алевтину. -Як це не буде? Весільня сукня з фатою вже куплена, — здивувалася дівчина. -У тебе
— Бог пробачить, Дар’є, — відповів він глухим, чужим голосом. — А в мене на це душі не залишилося
У селі Вишневе кохання Степана і Дар’ї було взірцем того, якими мають бути чоловік і дружина. Їх завжди проводжали поглядом, зітхали й тихо заздрили. Степан, коваль з долонями
Я тоді просиділа над цими ключами пів години, усвідомлюючи, що чужа людина дбає про мій комфорт більше, ніж той, з ким я ділила ліжко дев’ятнадцять років
Я гріла замерзлі руки об паперовий стаканчик з остиглою кавою на автобусній зупинці, міцно стискаючи пластикові ручки двох дешевих картатих сумок. Жовтневий вітер пробирав до кісток, але я
– Якби не той дощ, Ірино, ми б взагалі могли не зустрітися з тобою. Дякую і тобі, і дощу, і небу. Я кохаю тебе
Іра з повною сумкою продуктів попрямувала до виходу з магазину, але раптом побачила, що на вулиці йде сильний дощ. «Звідки він? Ось ще його бракувало, а я й
– Та я просто не міг вчинити інакше. Адже було сказано: там живе кохання, – спробував він жартома відмахнутися. – А для мене любов – це святе
Дощ почався вночі, а до ранку навіть не збирався припинятися. Але Василя це не дратувало, скоріше навпаки, заспокоювало. З дитинства йому подобалося дивитися у вікно на калюжі та
— Якщо чоловік забирає гроші у хворої жінки — це не чоловік. Ти правильно зробила, що пішла. А з рештою ми розберемося
Стукіт коліс поїзда відміряв останні кілометри до рідного міста. Марія дивилася у вікно, де осінньою золотою барвою миготіли гаї, але її думки були десь далеко. Вона не була

You cannot copy content of this page