Історії про кохання
– Дивно, – подумав Ігор, відкриваючи двері своїм ключем, – де це Надія? У передпокої він першим ділом заглянув у шафу для взуття і помітив, що на полицях
Галина після роботи зайшла в магазин. Готувати не хотілося, але Свєтку годувати треба. Купила пачку макаронів і сосиски. Дочка з дитинства віддавала їм перевагу перед будь-якою іншою їжею.
-Я йду, вибач. -Ні. -Так! Вибач… мене чекають, мені треба йти. Він розчепив її руки, зчеплені в замок на його ногах, вона впала на підлогу, він переступив і,
Залишивши дванадцятирічного сина на літо у бабусі, Анастасія на своїй машині поверталася до міста, до своїх проблем. Рік тому пішов з життя її чоловік, великий бізнесмен, і з
Тихий травневий вечір. У молодшій групі дитячого садка нервово ходить вихователька Світлана. Вона кілька разів намагалася додзвонитися до батька Дарини. Всіх дітей давно розібрали, тільки за Дариною не
Єгор прокинувся серед ночі. Взагалі-то, він і не спав. Забувався на короткі миті і просто лежав із закритими очима. Поруч спала дружина. Може, вона теж тільки вдавала, що
Їй трохи більше тридцяти, а вона вже встигла розчаруватися в коханні, зазнати зради близьких людей, втратити чоловіка. А що далі? Майя росла в коханні, все в житті їй
-Ти йдеш від мене до цієї селючки? – моя дружина дивувалася. -Не називай так, будь ласка, Галину. Все вирішено, Інно. Вибач, – я поспішно збирав свої речі. -Сподіваюся,
Аріна ніколи не вийшла б заміж за чоловіка, у якого є дитина. Вона завжди вважала себе власницею і не була готова ділити чоловіка з кимось іншим. Та й
Навалилося багато термінової роботи, Дарина навіть на обід вирішила не ходити. Але тут зателефонувала мама. – Що, мамо? Говори швидше, у мене багато роботи, – поспішно відповіла Дарина.