Історії про кохання

В офісі було гамірно, співробітники особливо старанно імітували бурхливу діяльність, коли до їхнього відділу зайшов начальник. За ним поспішала перелякана темноволоса дівчина, якій, судячи з вигляду, було близько

— Нікому ти зі своїми причепами не потрібна! Чуєш?! Та я… та я ж був твоїм благодійником, дурепо! Двері зачинилися з такою силою, що зі стіни у передпокої

У нас в селі жила Людмила. Працьовита, витривала жінка, можна сказати. Її чоловік, Степан, років тридцять тому зібрав свої речі в стару валізу і пішов до іншої жінки

Лариса Андріївна вирішила скасувати весілля за дев’ять днів до реєстрації. До цього вона три тижні переконувала себе, що просто хвилюється. У п’ятдесят сім років наречена хвилюється не тому,

– Вітаю! Це ви післязавтра виходите заміж? – Мабуть, так, — посміхнулася дівчина, — А ви хто? – Я від сьогодні працюю у вашій фірмі. І ось —

Степан йшов по перону й насолоджувався ласкавим весняним сонцем. Цей молодий чоловік сім років був на заробітках. І ось тепер, заробивши пристойну суму грошей і купивши подарунки матері

Таня серед усіх подруг була найрозумнішою. Мало того, що вона добре вчилася, так ще й могла давати слушні поради. Будь-яку життєву ситуацію вона бачила наскрізь. Ось і зверталися

Яна знала все. Звісно, знала — їй же не двадцять років і навіть не тридцять… *** Яна втомилася бути самотньою, тягнути цей тягар. — Люда, ну чому так?

Ввечері зателефонувала знайома і, знаючи, що вранці ми їдемо в село до родичів, попросила підвезти маму, яка гостювала у неї. Наступного дня Лідія Олексіївна, жінка років шістдесяти, стояла