– Маріє! Куди ми прийшли? Маріє, ти все переплутала! Це зовсім не моя квартира, не моя невістка, не моя кухня і ванна! Боже, як соромно! Ходімо! Вибачте нас! Вибачте
Алла щойно вийшла з ванної, сіла на кухні, із задоволенням потягнулася, відчуваючи, як шовковий халатик приємно холодить тіло. А у ванній спекотно, пахне рожевою олією і висить у
– Звичайна людина, донечко. Ми з тобою йдемо вперед. А все інше нехай залишається позаду
– Це ти? Віро? – Привіт, Костя. Не очікував? Перед ним стояла жінка – впевнена, з прямою спиною, з легкою посмішкою на губах. В її очах не було
– Який же гарний будинок у вас вийшов! Не дарма ми відразу приїхали з валізами
Лариса стояла біля вікна і дивилася на будівельний майданчик, де ще місяць тому росли тільки сосни та берізки. Тепер там височів каркас їхнього майбутнього будинку – двоповерховий, просторий,
– Ти нічого не отримаєш! І аліменти я тобі платити не збираюся! – роздратовано сказав Михайло
Марійка дуже любила свого чоловіка, Михайла. Так сильно, що тремтіла, побачивши його, і прощала йому всілякі недоліки. Наприклад, те, що він дедалі частіше став затримуватися на роботі. –
-Пробач мене…ти все життя намагалася мені бути мамою, а я… Пробач
Вероніка терпіти не могла Надію. Вона її не просто не любила, вона її ненавиділа. -Кучеренко, чому твоя мати не була на зборах, – запитує вчитель. -Вона мені не
– Те й кажу, що мачуха ніколи не буде любити дитя так, як мати
– Олюшці сказали вже? – Клавдія Іванівна з досадою відкинула наскрізь мокру хустину і, наплювавши на пристойність, витерла очі рукавом блузки. – Ні, мамо, поки не говорили. Зрозуміти
– Аліно, то ти мою маму не зрозуміло  в чому підозрювала, тепер я в тебе не такий. Не треба
Аліна їхала додому трохи втомлена, але цілком задоволена робочим днем, результатами. Знала, на неї чекає гаряча вечеря, якщо Вадим уже вдома, якщо ні, вони обов’язково виберуться кудись, так
Як і припускав Костя, у пакетику не було нічого для схуднення. Просто нешкідливі вітамінки, які ну ніяк не сприяють зниженню ваги
-Я тебе питаю, де гроші, Зоє? Ну що ти мовчиш? Позичила комусь? Мамі, сестрі, подрузі? Якщо позичила, так і скажи, тільки не мовчи, Зоє! Зоя стояла перед чоловіком
Чого вона домагається? – думав Остап. – Невже вона не розуміє, що просто зараз її дочка може втратити чоловіка
Софія прийшла в гості до доньки та її чоловіка. В одній руці в неї була велика сумка, а в іншій велика коробка. – Твій удома, сподіваюся, – запитала
– Мамо… Матусю. Навіщо? Нічого не сказала. Не пробачила все-таки його. Ми ж могли бути щасливі всі разом
Розлучатися з мрією було важко. Юльці хотілося вчепитися в блискуче хутро. Вткнутися мокрим обличчям. Вона ж так її хотіла! Усе своє життя. І збирала, відкладала, збирала. Довго стояла

You cannot copy content of this page