Мої діти одягнені в нормальні речі, чисті й випрасувані. Я тебе сюди не кликала, ти сам приїхав.І гроші свої залиш собі, нам вони не потрібні
– Аліно, вибач, – сказав Костя. – Я, правда, втомився від цих злиднів. Мені 26 років, і я хочу жити на повну котушку. Відпочивати, подорожувати, добре одягатися. Сподіваюся,
– Не потрібні нам папірці, щоб довіряти, – сказав він, обіймаючи її. – Але цей – визнання моєї помилки
– Галю, нам потрібно поговорити, – Віктор сидів за кухонним столом, ніяково крутячи в руках чашку остиглого чаю. Його погляд блукав кахельною плиткою, уникаючи її очей. Галина завмерла
– А що?! Твій батько має право на особисте життя, а я ні
Валя років у 13 зрозуміла, що між батьками стосунки стали іншими. Ні, в будинку не спалахували скандали з биттям посуду, не стояв крик, не линули лайки, але обстановка
– Брате, так я в тебе поживу! У вас же три кімнати! – сказала Світлана, зніяковіло посміхаючись
– Галю! – крикнув Валентин на всю квартиру. – Дай для Свєти шкарпетки! – Що значить, дай? – крикнула Галя у відповідь. – Звідки я знаю, де в
– Гаразд, тобі скажу. Там не іграшки були, я загадала, щоб ми всі разом були! Це ж головне, так
– Синку! Іди, посидь із нами! Що такий невеселий? Куди пішов? Максим зачинив двері на кухню, де гула весела компанія на чолі з матір’ю, і пішов у кімнату
Я винен. Готовий залишити тобі все, що скажеш, ми разом створювали, будували, купували
Григорій зав’язував шнурки на черевиках у передпокої, настрій мерзенний, вони посварилися з дружиною зранку. Зіна стояла, спершись на одвірок, схрестивши руки на грудях, очі заплакані, червоні, на обличчі
Вони приїхали з тобою поговорити, і до речі, тема розмови мені теж цікава. Я не знав про твоє багате минуле
Опівдні Ганна Олексіївна метушилася на кухні: готувала вечерю, варила компот із сухофруктів, розморожувала рибу з холодильника. Сьогодні збирався приїхати молодший син Дмитро. Після переїзду в інше місто в
Ларисо, ти моя кохана жінка всього мого життя. Мені соромно бути перед тобою слабким, нікчемним
Микола Іванович сидів на кухні в доньки і їв сосиски. Підчіплював виделкою, дивився задумливо, вмочував у кетчуп і довго жував, хитаючи головою. Немов своїм думкам дивувався. – Тату,
Як можна було проміняти рідну, кохану жінку, милу, сором’язливу і добру, чудову дружину, матір, на ось це все? Яскрава зовнішня обгортка, і порожнеча всередині
-Федю, Федю? А що на роботі в тебе? Усе добре? -Нормально. Як завжди. -Федю, Федь, а ходімо вечеряти! Я пельмешки наліпила, як ти любиш. Підемо, га? -Не голодний
– Мені що, кинути роботу й охороняти твою маму
Оксана почувалася емоційно спустошеною настільки, що хотілося вийти в поле і вити на місяць. Чоловік Андрій вважав, що їхнє життя протікає абсолютно нормально і не бачив особливих проблем.

You cannot copy content of this page