Ця історія не вигадка автора, а реальна, хоч у неї важко повірити. Вона сталася з родичем моєї дружини. По етичним міркуванням, я змінив імена.
Микола працював водієм-дальнобійником. Цей профіль роботи включав тривалі відрядження, часом до двох тижнів. Жив він із сім’єю у невеликому місті Прикарпаття.
Микола мав велику родину. Дружина Наталка подарувала йому трьох синів – шести, чотирьох та двох років. Наталка не працювала, займалася господарством та вихованням дітей.
Коли Микола був у рейсі, вона вночі, уклавши дітей, сідала за комп’ютер. Її зацікавили різні нові теми. Микола про ці фанатичні захоплення дружини нічого не знав.
Якось повернувшись із відрядження, він побачив на голові дружини хустку. На запитання Миколи, навіщо вона носить хустку в будинку, Наталка відповіла: «Жінки нашої віри мають ходити з покритою головою».
Незабаром старший син розповів, що мама водила їх молитися. Микола відреагував на цей випадок негативно. Сам він був віруючим і ставився до віри спокійно, але зажадав від дружини не примушувати дітей до цього.
Незабаром вона приготувала Миколі приголомшливий сюрприз, заявивши, що має полетіти з молодшим сином на тиждень до Туреччини. Сказала, хоче помолитися там з одновірцями.
У неї вже куплено квитки та відкрито візу. Подивившись на дружину, Микола зрозумів, що переконати її неможливо. За кілька днів вони відлетіли. І сталося те, що кардинально змінило життя начебто щасливої сім’ї — Наталка написала чоловікові й повідомила, що не повернеться назад, що вона виходить заміж за турецького чоловіка і залишається в цій країні.
Мабуть, у неї вже давно був зв’язок із цим селянином, у якого вже було дві дружини та багато дітей. Наталка буде третьою дружиною. Залишається загадкою, як вони спілкувалися? Хоча може користувалася функцією онлайн перекладача.
Через тиждень приходить другий лист від Наталки, в якому вона просить Миколу надіслати гроші на такі реквізити, щоб відправити дитину назад до України та пригрозила, якщо Микола не надішле гроші, то вона здасть дитину до притулку в Туреччині. І це пише мати!
Чи можна назвати її матір’ю? До речі, після від’їзду Наталки, Микола помітив, що готівка, яка знаходиться в будинку і заощадження на рахунку, були зняті. Зрозуміло, що зробила Наталка.
Микола знайшов кошти та відправив до Туреччини. А коли надійшло повідомлення, що на такому рейсі прилетить син, поїхав його зустрічати. Микола привіз дитину додому та почав налагоджувати своє життя.
Щось треба було міняти зі зрадою дружини. Але історія на цьому не закінчується. Наталка повернулася за рік, але було у положенні, чекала дитину.
Усі родичі від неї відмовилися, і їй довелося прийти до будинку чоловіка. Микола хотів вигнати її одразу, але Наталка почала плакати й кричати, на Миколу дивилася злісна.
Але діти обліпили її. Для них вона була таки мама. Микола ще не розлучився з нею офіційно. Це, звичайно, було великою помилкою. Незабаром у Наталки з’явилася смаглява дитина.
Невдовзі Наталка з грошима та з малюком відбула назад до Туреччини. Минув час і до Миколи дійшли чутки, мабуть, із нею хтось спілкувався, що Наталка знову була в очікуванні ще однієї дитини.
Ось така справжня життєва історія. Як проходить життя Наталки? Вона третя молодша дружина того селянина. На її плечах прибирання за худобою, прибирання в будинку, приготування їжі на величезну родину, адже старші дружини, напевно, мають дітей.
Але це її не бентежить. Тепер Наталка може молитися та молитися. Адже задля цього вона відмовилася від дітей, чоловіка, батьків. А що ж Микола? Він зустрів жінку, яка стала матір’ю його дітям.
