Свекруха жити нам не дає. Всі ніяк не залишить свого сина в спокої. Її не хвилює, що в нього своя сім’я. Їй треба, щоб він сидів в неї під спідницею і крапка. Але як в таких умовах жити – незрозуміло.
Спочатку з матір’ю мого коханого були гарні стосунки. Вона мені здалася приємною, чуйною та уважною жінкою Але чим більше ми спілкувалися, тим більше я розуміла, що з нею буде важко – дуже авторитарна жінка.
Повною мірою вона показала свій характер після нашого весілля, коли постало питання, де нам жити. В мене була своя однокімнатна квартира – для молодої сім’ї для початку зовсім непогано.
У свекрухи ж була трикімнатна квартира, тому вона наполягала, щоб ми жили з ними. Спочатку вона переконувала, що нам краще жити у її великій квартирі, а мою здавати в оренду. Потім почала дорікати синові, що він хоче покинути її одну.
Правда, моя свекруха ще навіть не на пенсії, хоч ніде й не працює. Потім вона начебто змирилася з нашим рішенням, але вимагала, щоб мій коханий після роботи щодня до неї їздив. А кожні вихідні ми мали приїжджати до неї разом.
Чоловік не міг відмовити матері. Тим більше, що вона погрожувала взагалі перестати з ним розмовляти. З часом мене почало дратувати, що чоловік кожного дня пізно повертається з роботи.
На той момент я була вже при надії і мені було дуже складно, тому я хотіла бачити чоловіка поряд, щоб він мені приділяв увагу. Та й сама до свекрухи я перестала їздити, бо мені вже й фізично, й емоційно було складно ці поїздки терпіти.
Чоловік вже рідше їздити до матері. Тоді вона почала до нас сама приїжджати. І це не були візити на дві-три години, вона сиділа зі мною по півдня. Наші бесіди завжди закінчувалися однаково – свекруха розповідала мені, яка я жахлива.
Звинувачувала мене ледь не у всіх гріхах. Казала, що через мене син відмовився від неї. Постійно розповідає, що я не так зробила. Я вже й не так вихована, й господиня погана, й матір’ю буду паршивою.
Вигнати її ж не можу, вона ж мати мого чоловіка все ж таки. Тому мені доводиться терпіти та мовчки вислуховувати її претензії. Не розумію, що з нею не так, і чому вона так до мене ставиться.
Інша раділа б, що син з дружиною живе окремо, а свекруха примудряється тут ще й проблему знайти. Що ж буде, коли онук з’явиться? Чого мені тоді чекати від неї?
