Ми з чоловіком живемо разом уже вісім місяців. Шлюб зареєстрували без урочистостей, ми так самі вирішили. Наступного дня замість того, щоб відсвяткувати нашу свято, він пішов на хокей.
На мою пропозицію поїхати зі мною у моїх справах він відмовився, і я поїхала одна. Він потім дзвонив мені і питав, де я. Я пояснила, куди поїхала, чоловік попросив передати трубку таксисту, і той підтвердив звідки він мене забрав і куди прямуємо.
Я йому сказала, що скоро вже буду вдома, але подзвонила моя сестра і попросила приїхати. Я заїхала до неї, побалакали, попили чаю, я поїхала додому.
Чоловік спав і я пішла на кухню, посиділа трохи там одна, поплакала, що він такий, і пішла спати, тільки лягла, як відчуваю по голові удар і чоловік почав щось кричати. І так кілька сильних ударів по голові.
Потім він вийшов на вулицю, я в цей момент викликала поліцію і зачинила двері. Написала заяву, зняла побої. Дільничний сказав, що буде суд. Я йому дала тиждень, щоб вибачився.
Він же просто кілька разів зателефонував мені, сказав привіт, як справи, я каже, не бив тебе, не було такого. Я відповіла: “Але як не було, якщо я прокинувся від того, що ти мене по голові б’єш”.
Я просто в шоці, дуже боляче та прикро, я так хотіла з ним родину. Люблю його, але розумію, що не треба повертати все назад, що все марно, адже людина навіть не вибачилася і не визнала того, що вона винна переді мною.
