Я не знаю, як це працює в житті, але інколи кровні родичі гірше за чужих людей. Так в моїй сім’ї. Моя рідна бабуся обожнює мою двоюрідну сестру, а я для неї пусте місце. Є ще в мене одна бабуся, принаймні я її вважаю бабусею, хоча це чужа людина, от вона не ділить онуків. Всіх любить.
Річ у тім, що мою маму виховували спочатку її дідусь з бабусею, а потім її батько забрав у нову сім’ю, тому далі нею займалася мачуха. Жінка виявилася прекрасною людиною й до мами ставилася, як до рідної дочки.
Згодом в моєї мами з’явився брат. Вона каже, що бувало, звичайно, всяке, але мачуха зуміла виховати дітей нормально, ніби вони обидва були її власними. Тепер це моя бабуся, яку я дуже люблю, постійно влітку буваю в гостях
Крім того, в мене є рідна бабуся – мама мого тата. Вона дуже незлюбила мою маму, а потім перенесла це ставлення й на мене. Хоча я не розумію чому так, бо ніхто її нічим не ображав. Хоча мене й не цікавлять причини, я бачу наслідки і цьому виправдання немає.
Так от їй більше подобається сім’я татової молодшої сестри та інша її онука, моя двоюрідна сестра. Ми з нею приблизно одного віку. В принципі, до прохолодного ставлення ми давно звикли, тому я не звертаю увагу на її закиди на мою адресу та адресу моєї мами.
Був у цієї бабусі день народження. Мені з чоловіком довелося їхати, бо інакше образився б мій тато, а його я дуже люблю і не хочу засмучувати. Та й, як таке пропустиш? До кінця життя згадуватимуть. Приїхали, як годиться з подарунком, а от сестра приїхала сама і без подарунка.
Виявилося, вона розлучилася з чоловіком. Бабуся одразу ж почала її жаліти, мовляв, бідна дівчинка, така доля важка випала, чоловік пішов. На цьому фоні бабуся оголосила, що віддає моїй двоюрідній сестрі квартиру. Цей цирк тривав не довго, бо потім бабуся згадала про мене.
Після промови вона повернулася в мою сторону і заявила, що от би ще й моїй сестричці такого чоловіка, як в мене, бо за що мені таке щастя випало? Сказати, що я очманіла, це нічого не сказати. Чесно кажучи, я навіть не знайшла, що відповісти, як пожартувати, щоб не виглядати безглуздо.
Це була наша остання поїздка до рідної бабусі. Як відрізало. От, гадаю, і за що таке щастя? Батько просить відвідати, але я відмовляюсь. Вона дзвонила мені, слухавку не беру. Навіщо це все, якщо вона мене не любить?
От мамина мачуха, моя нерідна бабуся, але зовсім інша справа. Дідуся вже немає, вона лишилася сама. Має рідних дітей, моїх тіток і дядьків, але я не пам’ятаю, щоб вона хоч колись нас розділяла чи казала щось подібне. Вона щиро любить усіх, кого виростило і я їй за це дуже вдячна.
В неї в дома ми дійсно збираємось великою та дружною родиною, навіть тато це помітив. І немає ніякого поділу на любих чи нелюбих. А здавалося б, чужа людина. Сумно, але рідну бабусю я зі свого життя все ж таки викреслила. Зрештою, вона одна точно не залишиться, адже є улюблена онука.
