Ця недбалість невістки вже почала дратувати. День народження сина став останньою краплею. Вирішила з нею поговорити…

Прийшла біда, звідки не чекали. Не розумію, як так можна жити. Невістка годує мого сина бозна-чим. Я дуже хвилююся за нього. Він не звик готувати. Як це? Чоловік готуватиме… Та де таке бачено?

Готувати має жінка. А от моя невістка вийшла заміж і зовсім не вміє готувати? Ну як так? Як можна не навчитися на кухні справлятися заради коханої людини? Куди її батьки дивилися?

Навіщо заміж таку безруку видавали? Сиділа б і  далі на всьому готовому. Не треба ж бути шеф-поваром, достатньо суп вміти приготувати, м’ясо потушити. Невже не можна навчитися хоч щось просте робити.

Коли приходили знайомитися сім’ями, то такі столи накривали, ломилися від усього, не було до чого причепитися. Я все думала, як синові пощастило з такою господинею. Думала, що вона майстриня на всі руки. А виявилось, що ні!

Вони живуть окремо, у своїй квартирі. Нещодавно у сина був день народження. Прийшли, стіл добре накритий. Скуштувала салат і ледь не плюнула – він з магазину. Справжня господиня таке на стіл ніколи не поставить. Це – нонсенс.

Зрозуміло, що поки вони облаштовували своє життя, то було не до кухні. Багато їздили за кордон та ходили у ресторани, але ж буденне життя нікуди не дівається. Готувати треба, а на покупному та напівфабрикатах син аж осунувся.

Ця недбалість невістки вже почала дратувати. День народження сина став останньою краплею. Вирішила з нею поговорити. Виявилося, що в невістки зовсім ні до чого руки не стоять. Теж звикла, що їй все приносять, але ж вона жінка і має піклуватися про сім’ю

Заглянула в холодильник – є продукти. Але все напівфабрикати. Це ж не можна їсти постійно. Невістка заявила, що часу в неї на кухню немає та й з роботи йти не збирається. Все нормально і так.

Це, звичайно, не моя справа, не хочу в їхні стосунки лізти, але нишком почала їм готувати. То борщу наварю, то м’яса натушу, то курку запечу, то ще щось. А вони потім їдять це ледь не весь тиждень. А як закінчується те, що я наготувала, то знову напівфабрикати.

Я почала їм вареники, пельмені, перці фаршировані, паштет приносити. Теж напівфабрикати, але домашні ж. А тут невістка каже, що я скоро бабусею стану. Це ж дитині треба кашку якусь зварити. А невістка ж й того не зможе.

Це ж мені ще й онука годувати виходить доведеться. Та я не вічна, не зможу ж постійно їсти їм готувати. Що ж тепер робити? Ото біда безрука мені дісталася. Вона ж так мого сина в могилу зведе та ще й онука. Яка ж з неї матір?

You cannot copy content of this page