Далі так жити було неможливо. Я вирішила, що моїй свекрусі просто нудно без улюбленої справи, ось вона і чіпляється до мене…

Свекруха постійно чіпляється до мене. Я не знаю, може їй нудно, але це вже нестерпно. Рік тому я вийшла заміж за свого коханого. Він мене одразу попередив, що його мама дуже важка людина. Я цього не відчувала, аж до весілля.

Його мама виявилася дуже інтелігентною, але радості на її обличчі від нашого знайомства не було. Я була готова до всього. Весь її будинок був забитий книгами, куди не глянь одні книги. Вона запросила нас за стіл. Розмова не дуже клеїлася, обмінювалися черговими фразами, аж поки я не запитала про книги.

Так весь час ми й проговорили про книжки, літературу різних періодів. Мій коханий навіть дар мови втратив, бо не очікував, що я так швидко з його мамою знайду спільну мову. Він готувався до війни, а вийшло все навпаки. Розійшлися ми задоволені одна одною, начебто нічого поганого не мало бути.

Після весілля я переїхала жити в будинок чоловіка, але моя свекруха постійно показувала, хто ж справжня господиня. Я намагалася бути гарною невісткою, але зауваження від мами чоловіка сипалися одне за одним. Я чекала дитину, тому всі зусилля витрачала на те, аби уникнути скандалу.

Далі так жити було неможливо. Я вирішила, що моїй свекрусі просто нудно без улюбленої справи, ось вона і чіпляється до мене. Я придумала план, як нейтралізувати її, тому домовилася про літературні вечори у найближчій бібліотеці, куди й свекруху запросила.

Ця жінка змінилася на очах. Вона з таким ентузіазмом взялася за цю справу, що навіть будинок повністю кинула на мене, її вже цікавило, як білизну склала, в якому порядком стоїть посуд на кухні, чи як помита підлога. Свекруха була щаслива, знову спілкувалася з людьми та перестала лізти в наше життя, а я насолоджуюся життям зі своїм коханим чоловіком.

You cannot copy content of this page