Мені всього лише 24. Заміж вийшла дуже рано і сьогодні вже маю четверо дітей. Чоловік щасливий та і я хотіла велику сім’ю. Коханий має гарну посаду та дуже велику зарплату, тому ми не бідуємо. Я займаюся дітьми та домашніми справами – перу, прибираю, готую
На вихідних ми всією родиною їздимо в гості до батьків мого чоловіка. Моя свекруха прекрасна жінка. У свої роки виглядає так, що можна лише позаздрити. Проблем з нею ніяких, жінка чудова. Завжди енергійна, усміхнена та просто світиться зсередини.
За весь час я від неї й поганого слова не чула. Завжди посміхається і терпіти не може сварки. Але коли ми повертаємось від свекрів додому, то завжди з чоловіком сварюся. Він починає мене «пиляє», бо, на його думку, погана господиня, а не така як його мати.
До свекрухи мені дійсно далеко, але вдома четверо дітей, які кожну секунду на мені. Та його це не бентежить, я все одно погано готую, не так прибираю, не встигаю посуд мити. Може я й дійсно погана господиня.
Але на це все дивляться наші діти. Нещодавно навіть син почав вказувати мені, що я кашу не так приготувала й він не буде її їсти. Йому лише чотири. А що ж буде далі? Я вже казала, що можна купити необхідну техніку, щоб мені легше було, гроші на це є, або я можу піти на кулінарні курси, але тоді треба няня для дітей.
Від цих ідей чоловік носа верне і лише постійно дорікає. Дійшло до того, що мені поставили ультиматум – або я стаю господинею мрії мого чоловіка, або він піде від мене і забере дітей. Як вчинити в цій ситуації?
