Нормальні бабусі люблять сидіти з онуками, але не моя мама. Вона така егоїстка і відмовляється сидіти з онуками. Я шокована такою її поведінкою. За свої майже 40 років я взагалі не пам’ятаю жодного разу, щоб матір подумала спочатку не про себе.
Навчалася я самостійно ще зі школи. Виховував мене здебільшого батько, бо мама жила своїм життям. У свої 60 вона звичайно шикарно виглядає, але вона повністю відмовляється хоч трохи посидіти з онуками.
Каже, що це велика відповідальність і виховувати їх маю я, бо це ж я мати. А де була вона в моєму дитинстві? Але моє прохання не з’явилося просто так. Я багато працюю, але найняти няню не можу, бо це відкусить великий шмат сімейного бюджету.
Тому допомога бабусі, начебто, ідеальний варіант. Але не тут було. І я, і чоловік вкладаємо всі зусилля в наш невеличкий бізнес, на все треба час, але ми віримо, що в нас все вдасться. Згодом дійсно справи почали налагоджуватися.
Ми навіть купили машину, зробили ремонт. З’явилося трохи часу на себе, і було вирішено поїхати на відпочинок на тиждень. Після подорожі треба було трохи більше докласти зусиль. Саме в цей момент мама захворіла. Я просто змушена була сидіти з нею. При цьому в нас почалися проблеми з бізнесом і ми втратили солідний контракт, в чому мене звинуватив чоловік.
Але нічого з собою вдіяти я не змогла і залишилася доглядати хвору маму. Чоловік перестав зі мною розмовляти, бо на роботі все йшло прахом без мене, а він сам не міг впоратися. Через деякий час мамі стало легше, і я змогла повернутися до роботи.
З часом справи знову пішли в гору, що не могло мене не тішити, та й з чоловіком стосунки налагодилися. В нас з’явилася ще одна дитина. Ще раз кинути роботу я не могла, бо ми тільки з попередньої кризи вилізли.
Дітей ні з ким залишити, а зайвих грошей на няню, на жаль, немає. І от єдина моя надія – моя мати відмовляється нам допомогти й посидіти трохи з онуком. Якою людиною потрібно бути? Я ж не чужа їй людина, а все ж таки рідна дочка. Не знаю, що робити. Отака у мене ситуація.
