Дитина на лікарняному, приходила додому вихователька, плакала, просила щоб я заяву забрала…

Хочу розповісти одну історію, вона тягнеться вже два роки, просто сил уже ніяких немає. Мені 40 років, моєму синові майже п’ять. Малюк ріс і постало питання йти в дитячий садок – працювати ж треба, роботу ніхто не відміняв, а на няню ми ще не заробили.

Я всім серцем не хотіла вести дитину до дитячого садка. Я повела дитину в 2,7 років, щоб вона звикла. Пішли в садок біля будинку – добротний садок, завідувачка – мила жінка бальзаківського віку, прийняла і повела знайомитися в групу.

Я не зациклена мама і не оберігаю свою дитину більше, ніж треба, я звичайна мама, яка не любить, коли б’ють і кричать на її дитину. Загалом, у ту групу малий проходив тиждень, за який у нього з’явилися чотири гулі, розбита губа, а потім моя дитина почала заїкатися.

Коли я підійшла до виховательки і попросила пояснити, вона сказала, що вона не наймалася стежити за такими, як мій син – у неї, між іншим, астма! Питання: навіщо тоді ти працюєш із маленькими дітьми? Я не стала сваритися, просто забрала документи і забрала дитину.

Не повірите, три дні моя дитина провела під ліжком, він плакав і говорив, що його били мокрими трусами. Два місяці я його виходжувала, мені дуже хотілося, щоб замість цього заляканого звірятка повернувся мій веселий і товариський хлопчик.

Але все-таки на роботу треба і ми вирішили піти в інший дитячий садок. Тут завідувачка молодша і вихователі начебто інші, від душі відлягло. Привела в перший день, мені кажуть, через дві години заберіть, будемо звикати. Добре, пішла додому, через годину дзвінок.

Вихователька в трубку кричить, щоб я забрала свою дитину. Я злякалася, прибігла, а він стоїть, як я його завела, біля дверей і плаче, я у виховательки питаю, що таке, а вона нічого не сказала. За тиждень, коли я прийшла о 12 за дитиною, він сидів на стільчику, переодягнена і плакала.

Я запитала, що трапилося, вийшла вихователька і почала пояснювати, і тут вилітає жінка років 50 і грубим прокуреним басом починає мене вичитувати. Причому перебиває вихователя. Вихователь мовчки пішла назад до дітей, як я потім зрозуміла, кричала на мене няня.

Згодом сина почала водити на цілий день до садочка. Його забирає то тато, то я. І ось приводить мій чоловік сина додому, я починаю його роздягати, а в нього на шиї синяк. Навіть не синяк, а таке відчуття, що його душили мотузкою. Я в нього питаю, а малий плаче, нічого не розповідає.

Вночі приліз до мене і розповів, що коли вони виходили вдень на прогулянку, він перевзувся, а потім забув узяти шарф, повернувся і наслідив на килимку. Це побачила вихователька, взяла шарф, обв’язала навколо шиї та почала тягнути й жбурляти дитину.

Наступного дня я влаштувала розбір польотів, на що отримала у відповідь холодні посмішки. Хотіла піти до завідувачки, але чоловік відрадив. Якось раз, взимку, мене відпустили раніше з роботи і я вирішила забрати сина до сну.

Підходжу до групи, на вулиці холодно, а в групі й у туалеті відчинені навстіж вікна, діти в групі обідають. Я в шоці, думаю, може, здалося, підходжу ближче і чую, як та сама няня кричить не своїм голосом, що треба вдома їсти. Тут вклинюється вихователька, яка не найкращим тоном каже, що як ви мені всі набридли, коли ви захворієте вже всі.

Я, не заходячи в групу, пішла до завідувачки, а її немає в садку, тільки медсестра, я їй усе розповіла, а вона відповіла, що я брешу, і вона розбереться. Я зайшла в групу з боку садка і застала вихователя з кульком котлет і няню, яка відбирала для своєї домашньої тварини в дитини котлету.

Не відбирала, а просто видирала. Побачивши мене, вони почали кричати, до того ж більше кричала няня, схопила мене за руку і почала виштовхувати за двері, та так штовхнула, що я ледь не впала, і слідом жбурнули мого сина. Тут мене накрило: я зробила фото відчинених вікон, запис відео на мобільний, що там діти, вдягнула сина і попрямувала в міськвно.

Побачивши все це, інспекторка попросила завтра підійти вранці в садок. Зранку, коли я прийшла, були всі: завідувачка, її заступниця, медсестра, няня, вихователька та інспекторка. Звичайно, мене зробили неадекватною, що я прийшла п’яна, а коли я зайшла в групу, то вдарила няню і впала.

Мені ще сказали, що я маю подякувати, що няня не викликала міліцію. Інспекторка посміхнулася і пішла. Увечері в сина температура 39 і запалення легенів, хворіли місяць. Під час хвороби попросила чоловіка зайти забрати капці для лікарні.

Потім чоловік розповів, що в групі два дитини і сяюча вихователька, а за списком дітей 27! Після тієї зими я перестала так гостро реагувати: ну шишка так шишка, ранка так ранка, але те це ще не кінець. Приходжу я за дитиною, а вона сидить і ручку тримає біля себе притиснутою.

Я дивлюся, а вона синя і опухла, я питаю, що трапилося, а він відповідає: вихователька смикнув, я до вихователя, вона наче нічого не знає. Я до завідувачки, вона почала казати, що я все вигадую. Я беру таксі – і травм пункт, а там подвійний перелом з вивихом, отриманий 6-7 годин тому!

Отримавши висновки, я поїхала в міськвно, поклала папірець і питаю, чи твереза я цього разу. Дитина на лікарняному, приходила додому вихователька, плакала, просила щоб я заяву забрала, що в неї дитина без чоловіка. Але нічого, іншу роботу собі знайде, де не калічитиме дітей.

You cannot copy content of this page