Дитина росте, вона благає про те, щоб приїхати і жити щасливо, а я не вірю вже у світлі наміри цієї людини…

Познайомилися ми в інтернеті, спільні захоплення, приїжджала у гості, сподобалася. Я запропонував бути разом, вона вже приїхала з речами. Жили деякий час, потім я став помічати відсутність поваги та інтересу до мене.

Почалися сварки, коли я питаю, що не так — вона не відповідає. Мене це турбувало через те, що не можу терпіти таке ставлення. За цей час з’явилися почуття, та й багато проблем було подолано для того, щоб бути разом.

Загалом, знову сварка, я сказав: “їдь”. Потім вона говорила, що хотіла повернутися назад, але мій телефон був вимкнений. Не знаю брехня чи правда, я просив, щоб повернулася.

Я навіть намагаюся спілкуватися, вона каже, що приїде, як тільки вирішить справи, які мені не відомо. Потім починає просто ігнорувати мене, десь пропадати з друзями, їздить машинами з ними, викладає потім фото.

Пізніше я дізнаюся з її слів, що ці люди її старі знайомі, але суті це не змінює, тобто людина веде незрозумілий спосіб життя, знаючи, що на неї чекають і хочуть повернути.

Найголовніше, заявляє через два місяці після від’їзду, що вагітна і одразу ж каже, що народжуватиме там і нікуди не поїде ще півроку після пологів. Стверджує, що любить, у результаті вона приїхала з животом, з таким же холодним ставленням до мене, цілувати мене вона не хотіла.

За її словами, їй неприємно, хоча чекала на зустріч і типу любить. Почалася розмова, знову образи, сильна сварка з усіма фактами, як вона поводилася і чим займалася весь цей час, зрештою, вона знову поїхала.

Дитина моя, запропонував фінансову допомогу, але почуття сильні, мені шкода що все так, та й людина вона спокійна, хоч і хитра. Ще мені не подобається, що вона брехала раз-по-раз.

Минув час і про народження дитини я дізнаюся від інших людей, не від неї, назвала її по-своєму, хоча мріяли назвати по-іншому. Проходить час, я постійно її кличу до себе жити і прошу трохи змінитися, просто поважати, цінувати сім’ю.

В неї вічні відмовки. Після чергової відмови перестаю спілкуватися повністю. Починаються смс, зі словами «люблю», «вибач за все», «хочу жити з тобою до старості» та інше.

Я все це сильно переживаю, але себе я теж люблю і не знаю, як вчинити. Дитина росте, вона благає про те, щоб приїхати і жити щасливо, а я не вірю вже у світлі наміри цієї людини, і чи треба весь цей цирк із переїздами?

Їй реально потрібна шия, дитина підросте, потім вона піде? Довіри до неї немає, а я дуже серйозно ставлюся до сім’ї, вона ж навпаки. За весь цей час показала, що їй байдуже, але казала, що любить.

Тримала мене, як би на повідку, і захотіла приїхати коли їй треба, а не при першій нагоді, дізнавшись про вагітність, адже почуття то були і тоді, але її гордість грає щоразу злий жарт з нею.

І ці спогади від її поведінки, де вона була, що робила, з ким зустрічалася вагітна гуляла до 4 ночі. Це мене пригнічувало, і пам’ять не стерти. Я сказав, що найближчим часом одружуватися не планую, може й зовсім не піду на цей крок.

Я вірний, це мій принцип, вона також говорить, що колишнім не зраджувала, але ця її поведінка. Не кажіть, що сюсюкаюсь чи ганчірка, я серйозний і жорсткий, але добрий. Що робити? Повірити, пустити її у своє життя?

You cannot copy content of this page