Я хотіла допомогти подрузі, але зробила тільки гірше. Тепер вона мене звинувачує в тому, що розлучилася з чоловіком. Вона в усіх гріхах звинувачує мене, але я ж тільки допомогти хотіла, а вийшло все навпаки.
В той день нічого не віщувало. Я виходила з магазину з важкими пакетами, коли побачила машину чоловіка моєї найкращої подруги. Спочатку я зраділа, бо думала, що він завезе мене додому.
Та коли я побачила, як з його машини виходить інша невідома дівчина, то ладна була крізь землю провалитися тільки б вони мене не побачили. Треба сказати, що язі своєю подругою ще в школі за однією партою сиділи.
Тепер в нас сім’ї, чоловіки, діти. Бачимося не так часто, хоч і майже сусіди. Дзвонимо одна одній інколи і все. Моїм першим поривом після побаченого було їй розповісти все, але чоловік мене зупинив. Я йому розповіла, бо мене переповнювали емоції.
Він же сказав й не думати говорити подрузі хоч щось. Це їхня справа і вони самі повинні з усім розібратися. Коханий одразу застеріг, що з того нічого хорошого не вийде. Як же це, найкращій подрузі нічого не сказати?
Дзвінок подруги не змусив себе чекати. Вона зателефонувала наступного дня та попросила зайти в гості. Застала її в пригніченому стані. Вона жалілася, що її чоловік змінився, пізно повертається додому, дітьми не цікавиться і до неї охолонув.
Він це пояснював тим, що багато роботи. Просив зрозуміти його, мовляв, тяжкий період. В подруги руки опускаються, нічого не тішить, не знає, що буде далі. Вона вже й про зміну роботи думає.
Я не змогла змовчати і розповіла їй все, що бачила. З того вечора моя подруга перестала відповідати на мої дзвінки. Хоча я хотіла її підтримати. Дзвонила її мамі, та мене заспокоїла, що хвилюватися нема чого.
З’ясувалося, що з чоловіком вона розлучається. Але чому слухавку не бере? Через пару тижнів мовчання я не витримала і вирішила її відвідати сама. Вона відчинила двері, але додому не пустила!
Сказала, що розлучилася з чоловіком через мене і закрила двері. Тож я у всьому винна. Мовчала б, то вони б і жили далі. А тепер одна з двома дітьми. Розумію, що треба було, мабуть, мого чоловіка послухати. А так лише подругу втратила. Але як я могла змовчати?
