Як же сильно деякі подружні пари помиляються щодо своїх житлових умов! Раніше я цього і сама не розуміла, але тепер сумую за своїм минулим життям у міській хрущовці. На біса мені здався цей заміський будинок і шматок землі біля нього?!
Жила ж собі спокійно, у вус не дула, займалася особистими проблемами, а тут на тобі. Змінила обстановку, називається, скуштувала принад життя без міського шуму. Мені й чоловікові уже трохи за 40. Не маленькі діти, але й не люди похилого віку. Є якісь мрії, плани.
Єдиний син навчається в столиці, і у зв’язку з цим ми не надто хвилюємося про деякі побутові речі. У мого чоловіка є ще двоє сестер і, що найголовніше в моїй історії, жива мати. Ось до неї додому нам стукнуло в голову переїхати трохи менше року тому. Скажу відразу, це була велика помилка.
Ну а що, вона жінка у віці, здоров’я вже не те. Її доньки живуть досить далеко, а ми буквально за півгодини на машині. У якийсь момент вона почала погано почуватися, і чоловік запропонував переїхати до неї на якийсь час. Ми допоможемо старенькій в побутових моментах, а свою квартиру здамо.
Зайві гроші ще нікому не завадили, та й синові буде приємно побути з матір’ю. Я ж не думала, що на ділі все виявиться дещо інакше, ніж мені уявлялося, тоді ознак нарцисизму я не помічала. Я звикла бути єдиною домогосподаркою в домі, а чоловік у нас працює майже до самого вечора.
Тож, попри просторі хороми моєї свекрухи, нам із нею довелося познайомитися дуже близько. І я, нарешті, пізнала її як людину дуже добре. На свою біду. Ця жінка – самозакоханий деспот і марнославний егоїстичний нарцис в одному флаконі.
Я не жартую, у мене просто немає слів, щоб розповісти, як же важко дається кожна секунда мого перебування з нею на одній території. На її території, щоб ви розуміли. Тепер я бачу ознаки нарцисизму. Яка ж я була сліпа! Знаєте, спершу це непомітно.
Навіть складно повірити в те, що мила людина у віці, яка стоїть перед вами, виявилася ось такою. У найперший день, коли вона нас зустріла, я зробила їй комплімент з приводу квітів біля воріт її будинку. Нічого особливого, звичайна клумба, але її реакція була щонайменше дивною.
Коли я захотіла знову зробити свекрусі комплімент, вона навмисно зробила паузу, ніби насолоджуючись моїми словами, а потім продовжила розповідь про свою клумбу. Просто переливала з пустого в порожнє, але постійно давала зрозуміти, що я маю її ще більше хвалити.
Звісно, цим справа не закінчилася. Те ж саме було і під час вечері. Ми з чоловіком узяли із собою їжу, звісно ж. Дещо купили в магазині, а свекруха поставила на стіл банку дворічного варення і все нахвалювала то себе, то свою банку. Загалом, ніхто такого до неї і після неї ніколи не робив.
Амброзія. Якщо, звісно, вірити її словам. Із сусіднього місця вже чоловік продовжував самопохвалу своєї матері й теж розсипався в компліментах. Наче його, вічно бурчащого циніка, хтось підмінив, але я подумала, що він просто дуже скучив за матір’ю… А потім усе почалося вже по-дорослому.
Знаєте, це як зубний біль. Якщо він швидко минає, його можна витерпіти, але він же не так працює, він ниє і ниє, переходячи на сусідню щелепу і навіть перетворюючись на головний біль, не залишаючи людині жодних шансів для нормального існування. Вилікувати або вирвати зуб до чортової матері!
Одного разу я порізала руку, коли готувала. Глибоко поранилася, але таке буває, а через місяця півтора невдало впала в коридорі й вивихнула ногу. Теж буває, нічого. Чоловік, звісно ж, дуже переживав, навіть синові розповів, а моя свекруха почала згадувати молодість і тільки пожурила мене, бо я ніжна.
Потрібно було калічитися, тоді я б точно стала гідною її уваги хоча б на мить. Ось вам і всі ознаки нарцисизму на обличчя! Свого сина вона теж любить якоюсь особливою любов’ю. Я жодного разу не побачила в її словах чи поведінці материнської ніжності.
Лише потреба в тому, щоб її обожнювали і захоплювалися всім, що в неї є або було колись у минулому. Господи, вона навіть не посоромилася “похвалитися” нам кількістю чоловіків, які в неї були. І не стрималася в тому, щоб заїкнутися про майбутні “досягнення”.
Будинок, до речі, їй залишив колишній чоловік, перед тим як піти в інший світ. Я навіть не здивована, що він не дожив до шостого десятка, але завдяки його грошам “засмучена” вдова змогла утримувати житло. Довелося наймати робітників, але яка різниця, адже цій “квіточці” належить гідний квітник.
Ось тільки діти її покинули рано. Ні мій чоловік, ні його сестри не змогли винести своєрідного характеру рідної матері. Втомилися плескати в долоні кожному її слову, мабуть, а мені ось доводиться. До речі, сестри чоловіка якось заїжджали погостювати до своєї матері.
Я й раніше була не надто з ними близька, але того разу мені навіть стало зрозуміло чому. Вони теж нормально почувалися, коли, встаючи з-за столу, не спромагалися навіть прибирати за собою посуд. Навіщо, адже є я. Як би там не було, вони хоча б підтримували зі мною бесіду, ставили запитання.
У всякому разі, впевнено робили вигляд, що їм хоч щось у мені цікаво. Їхня матуся навіть тут не старалася. Знаєте, але був усе ж таки один випадок, коли мені стало навіть трохи шкода мою свекруху. Єдиний, насправді, але він допоміг зрозуміти її краще – як людину її складної, навіть нестерпної натури.
Мій чоловік знайшов на шафі стару сімейну фотографію. Де був він, його мати, батько і сестри. І якийсь собака був присутній. І тут захотілося синові зробити мамі черговий комплімент, який і вибив стареньку з сідла. Свекруха моя, замість того щоб зайвий раз поностальгувати, зовсім з’їхала з котушок.
Почала нахвалювати себе, що за ці роки вона ні трохи не змінилася, ба більше, навіть ту ж сукню може спокійно вдягнути. Потім накинулася на свого сина з докорами, що він погладшав за всі ці роки. Потім були марні вибачення мого чоловіка, які вже не викликали в мене колишнього подиву.
Тим не менш, я побачила, що свекруха, насправді, просто звичайна ображена жінка похилого віку, а ось раніше вона могла проявляти свій характер, коли і скільки хотіла. І ніхто їй слова поперек не міг сказати. На жаль, за умовами оренди квартири, мені ще кілька місяців треба перетерпіти вдома у свекрухи.
Потім наймачі з’їдуть, приїде син, і буде легше, але наразі я перебуваю не в найбільш привітній компанії матері мого чоловіка. Та й вона сама вже не рада, що запросила нас до себе. Вона показала свою слабкість, та ще й при чужій людині. І тепер я дратую її ще більше. Отже, нові зауваження не змусять себе довго чекати.
