Вчора пекла пиріг. Дістала основу із духовки, виклала все, що треба, засунула пиріг назад, пішла. За 10 хвилин приходжу, відкриваю духовку… Зависаю. Пирога немає. Одна вдома!
Обережно закриваю духовку. Відчиняю знову. Немає. Згадую всі ознаки розладу на літеру “ш” які мені відомі.
Потім на автоматі приходить: “Чортик-чортик, пограй і назад віддай. Тьоті дуже потрібно”. Про всяк випадок йду з кухні, ну, щоб не заважати… Приходжу назад, відчиняю духовку – НЕМАЄ!
Чомусь йду до дзеркала. Начебто, зовнішніх змін жодних. Набираю – віяння часу – гугл: “з духовки пропав пиріг”.
Розумію, що роблю щось не те. Щипнула себе за руку – реакція є. Сказала собі: “Світлана! Ти доросла, розумна жінка! Ну, куди він міг подітися?!”
Подумалося про сусідів, залучених запахом свіжої випічки. Балкон відчинено. Вийшла, подивилася. Ні чорта, не залізти.
Іду назад на кухню, у повному розладі і сварці з головою. Чомусь згадуються “Секретні матеріали”. Уявляю інопланетян, що жадібно жують мій пиріг у своїй тарілці і починаю реготати.
Випиваю склянку води. Відкриваю посудомийку, щоб поставити порожню склянку. Звідти здивовано витріщається мій пиріг… Дверцята поряд…
