Важка доля мені випала. У свої 40 я залишилася без роботи, без грошей, без житла та без сім’ї. Я всю свою молодість поклала на те, що заробити грошей, поки мій брат весь час був при батьках. Він й дня не знав, що таке робота. Жив на всьому готовому.
Поки я навчалася в університеті, то жила у гуртожитку та поєднувала все це з роботою, щоб не просити грошей у батьків. Та час йшов і батьки покинули нас. Коли діло дійшло до спадщини, то брат забрав все, кинувши мені в обличчя фразу, що я про батьків забула.
Сварка з братом через поділ майна стала вирішальною. Він тоді мене сильно образив. Як це я забула про батьків? Я ж більшу частину заробленого віддавала їм, а сама роками недоїдала. Я так розлютилася, що переїхала в інше місто. Все одно нічого мене не тримало.
Я спробувала почати життя з чистого аркуша. І все якось навіть почало покращуватися. Я познайомилася з чоловіком, який покохав мене. Весь цей час брат про мене навіть не згадував. Так пройшло чотири роки. Та коли ми вирішили зіграти весілля, я все ж таки йому подзвонила.
На свято він приїхав, але навіть квіти не подарував. Розповів, що продав квартиру батьків, відкрив бізнес. Живе у своєї заможної нареченої і вони планують весілля. Я була рада за нього, хоча на свято мене не покликали.
Через два роки моє життя пішло під відкіс. Я втратила роботу, чоловік від мене пішов. Я залишилася на вулиці і без грошей. За допомогою я звернулася до єдиної рідної людини – до брата. Він, на диво, не відмовив. Втішав мене та запропонував пожити тимчасово в будинку його дружини.
Коли я побачила його кохану, то одразу зрозуміла, що з нею він лише через гроші. В нього життя, до речі, теж не було казковим. Мені виділили кімнату, але було видно, що моя нова родичка не в захваті. Спершу здавалося, що все непогано.
Я намагалася допомагати в господарстві, готувати. Поступово це стало моїми обов’язками. Потім з’ясувалося, що кімната, в яку мене поселили, призначена для гувернантки. Я робила всю роботу в будинку, а коли потепліло, то я ще й садом зайнялася. Брат давав мені трохи грошей на їжу, тому що у них все було окремо.
З братовою дружиною я спільну мову не знайшла, та воно й не дивно, якщо чесно. Все, що я робила, їй не подобалося. Нещодавно я зробила собі бутерброд зі шматочком м’яса, яке приготувала після збирання. Так вона почала кричати, що я багато їм і їй набридли мої перекуси.
Мені вже скоро 40 років, але не маю ні житла, ні роботи, ні дітей. У житті я наробила багато помилок, але зараз потрібна підтримка як ніколи. А де її взяти? Я у рідного брата прислужую за копійки.
