Мій чоловік був хорошою людиною – веселий та добрий. Але як і у всіх хороших людей в нього був свій мінус – його мама, а точніше його ставлення до неї. Де б ми не були, чим би ми не займалися – один дзвінок від свекрухи і все летить шкереберть.
Найголовнішою мрією свекрухи було народження онука. За два роки мого подружнього життя вона використала всі відомі методи психологічного тиску, щоб домогтися свого. Слід зазначити, що попри всі спроби в нас нічого не виходило, що дуже дратувало матір мого чоловіка.
Лікарі з’ясували, що проблема в моєму коханому і це ніяк не можна виправити. Вже наступного дня свекруха вся в сльозах була в нас вдома. Крізь ридання вона щось кричала на мою адресу, а я не розуміла, в чому винна. Виявилося, що синок не зміг прямо розповісти матері про проблему і все звалив на мене.
Ця історія була останньою краплею в наших стосунках. Вже через тиждень я жила у батьків та чекала на офіційне розлучення. Через деякий час у моєму житті з’явився інший чоловік, з яким я зажила щасливе життя. До речі, в нас є трирічна дочка. Перша свекруха й досі розповідає по місту, що дитина не моя, хоча ми дуже схожі.
