Живу з мамою, знайти чоловіка, що любить, не виходить. Як мені бути? Мені 40 років, і я не можу знайти коханого чоловіка. У дитинстві я стала жертвою свого дядька – так мені здається.
У 23 роки у мене був перший чоловік, старший на 16 років. Потім у 28 років я дружила з хлопцем-ровесником. Але в нього не було свого житла, і ми посварилися на цьому ґрунті — він хотів, щоб ми складалися навпіл на винаймання квартири. Мене це обурило – мабуть, я хотіла, щоб за мене платили, про мене дбали.
Через 10 років схема повторилася: немає свого житла, коли брати іпотеку, чи потрібна оренда квартири. У 38 років у мене була «нервова куля», я пила заспокійливі, все пройшло. Нині мені 40 років, живу з мамою. Є ще молодша сестра, яка має свою сім’ю.
Втекти від мами і взяти іпотеку — зараз це взагалі нереально, бо мама на пенсії, не працює, хворіє. Вона каже, щоб я шукала чоловіка із квартирою, з машиною.
Однак не завжди у чоловіка у 40 років це є. Я шукаю саме коханого і люблячого чоловіка, але квартирне питання розставляє все на свої місця.
Я працюю репетитором, дохід є, але доводиться багато працювати, щоб забезпечувати себе та маму. Дітей у мене нема.
Мама хоче, щоб я зробила запліднення у клініці і народила, «поки не пізно». А мені хочеться нормальних стосунків із чоловіком та родиною. Підкажіть, що мені потрібно змінити, щоб не травмувати маму та налагодити своє особисте життя?
Ольга, 40 років
