Ще одна історія від якої просто стискається серце. Неможливо передати біль, коли маленькі доньки залишаються без батька. Кожен з нас повинен просто знати кожну таку історію, тільки так ми будемо пам’ятати про наших українських героїв. Вони віддають свої життя за мир в Україні ціною спокою власних сімей. Ми не маємо права йти остронь та заплющувати очі, коли бачимо наших героїв, яких більше немає.
Владислав Солдат з 93-ї бригади “Холодний Яр” пройшов Донецький аеропорт і тричі підписував контракт з ЗСУ.
“Ми мали багато планів: щоби закінчився його контракт, з’їздити до нього в Херсон, жити разом вчотирьох”, – розповідає Олена, вдова військового.
На початку червня Владислав востаннє приїхав додому, їхати від сім’ї не хотілося, тим більше попереду було день народження старшої доньки Ані. Їй 7 років.
“Запросили аніматора, був торт. Влад подзвонив ввечері, привітав. Я йому скинула фото, але він їх не побачив. А вранці мені подзвонили…” – згадує той момент Олена.
Стримати почуття було дуже важко, навіть при дітях. Олена згадує, що почала плакати і кричати.
“Потім підійшла донька і питає: мамо, нашого тата більше немає? Вона в мене розумниця. Каже, не плач, мамочко, не плач, я буду тобі допомагати. Мамо, серце не болить, може тобі таблетку?” – каже Олена про доньку.
За відчуттями мами, її дитина за ці дні наче подорослішала на десять років.
Олена досі не може повірити, що чоловіка більше немає.
“Я рятуюся думкою, що це не він. Ми його хоронили в закритому гробу. Тому що він довго лежав на полі бою. Ми його не бачили”, – каже вона.
Недовіра Олени похитнулася на похороні чоловіка, коли їй віддали в пакеті його обручку.
Матір Владислава живе в Херсоні. Після звістки про те, що немає більше сина, вона вирішила їхати до невістки з дітьми. У цей час вона в небезпечній дорозі без зв’язку.
Владислава не стало на початку червня – між днями народження своїх доньок – Ані та Вікторії.
“Ось і сніданок ми тобі принесли. У доньки день народження сьогодні, і ви сідаєте снідати разом… Мій біль не передати словами… Серце розривається”, – каже Олена на могилі чоловіка.
“Він не міг просто взяти і піти. Бути таким необережним. З 2014 року він пройшов таке пекло”, – повторює вона.
