Мій перший чоловік був тим ще пройдисвітом. Він завжди був не в тому настрої, часто кричав, навіть кілька разів піднімав на мене руку. Ми тоді жили в однокімнатній квартирі, тож усі наші сварки бачила наша маленька донька, але його не зупиняли навіть сльози дитини.
Я все ніяк не могла наважитися на розлучення. Потім, коли ми все ж розлучилися, було важко. Я кочувала по орендованих квартирах разом з донькою. Паралельно намагалася десь якось підзаробити, адже у мене не було нормальної професії, а на шабашках платили якісь копійки.
Доводилося підміняти дівчаток на зміні касира або влаштовуватися доглядальницею. Без досвіду роботи і далеко не на найвигідніших умовах. Тільки потім я зустріла свого майбутнього чоловіка. Він дав мені той заряд енергії, який досі підживлює мої тіло і душу.
Добра, мила, навіть наївна людина. Він влився в нашу сім’ю без будь-яких проблем. Донька його обожнює, любить, як рідного. У господарстві він мені дуже допомагає, не забуваючи при цьому, що він чоловік. Ми починали з ним із самого нуля, а тепер у нас непоганий бізнес.
Якщо раніше я не могла подужати оренду однокімнатної квартири без того, щоб залізти в борги, то тепер ми всі живемо в приватному будинку, в гарному районі. Двічі на рік літаємо на відпочинок, а донька вступила до престижної школи, але я пам’ятаю, з чого починала і кому зобов’язана успіхом.
Поважаю коханого і дуже його ціную. Простота і відкритість – ось запорука успіху, як він завжди любить говорити. І я підпишуся під кожним його словом. Кілька років тому ми літали на острови, і там він оголосив, що хоче удочерити мою доньку. Ця новина приємно вразила нас обох.
Я була тільки рада тому, що в моєї доньки нарешті з’явиться справжній батько. Ця подія зблизила нас ще більше. І ось коли я була впевнена, що мій чоловік – ідеальний чоловік у всіх розуміннях, я дізналася одну неприємну новину. Новину з його минулого. Про те, що він був одружений, я знала.
Що ж тут такого, якщо я сама виходила за нього з дитиною на руках? Своїх дітей у нього не було, тож на його минулий шлюб я не звертала особливої уваги. Ну а що, наречений із хорошої сім’ї, можна сказати. Як виявилося, даремно. У першої дружини мого чоловіка був маленький син, коли вони одружилися.
І щоб потім не виникло жодних проблем із документами та всім іншим… Він його всиновив. Хлопець навіть не знав, що його батько насправді його вітчим. І досі так вважає. Але після розлучення перша дружина мого чоловіка була так на нього розлючена, що заборонила йому спілкуватися з її сином.
Мій ідеальний чоловік, звісно ж, залишив усе майно своїй колишній. Пішов від неї з двома сумками, в яких був одяг і його особисті речі. Добре, що він чудовий фахівець і швидко зміг стати на ноги, а ще, що в нього не здали нерви від такого повороту подій.
Адже бувають холостяки, які не можуть оговтатися після розлучення і щільно сідають на склянку… З колишньою дружиною в нього була домовленість, що, оскільки він зі своїм “сином” не бачиться, та й усе віддає дружині, жодних аліментів вона від нього нехай не чекає.
Та, звісно ж, одразу погодилася, адже і їжакові зрозуміло, що у жебрака грошей на аліменти ніколи не знайдеться, а потім ми стали жити і працювати разом. І якимось чудесним чином його колишня дізналася про успіхи нашої сім’ї, а її син за цей час підріс і ось навіть надумав одружитися.
Тож вона вирішила зателефонувати нам додому і розповісти про це моєму чоловіку особисто. Ця жінка прямим текстом заявила, що непогано було б, якщо татусь сам прийде на весілля до свого сина і допоможе йому з початком дорослого життя. Авто як подарунка, до речі, вистачило б із головою.
Звичайно ж, не вітчизняної моделі. Адже за документами її син все ще є офіційним сином мого чоловіка. Він сам цього захотів. І плювати на те, що вже минуло стільки років. Крім того, я впевнена, що синочок навіть і не пам’ятає вітчима. Матуся точно всякої нісенітниці про “батька” наговорила.
А тепер просто хоче отримати вигоду. Якби на місці мого чоловіка був хтось інший, він би просто посміявся в трубку. Зрозуміло, що ситуація швидше комічна, ніж серйозна. Для всіх зрозуміло, але мій коханий занадто ідеальний. І тому він серйозно задумався над словами своєї колишньої.
Мені він каже, що нікуди не поїде і нічого дарувати не збирається, але по його очах я все бачу. Той дзвінок усе ще мучить його, а до весілля кілька місяців. І, скільки б я не розмовляла з ним, результат один і той самий. Говорить він одне, а в очах стоїть зовсім інше.
Якщо я поговорю з його колишньою особисто, це теж нічого не змінить. Вона той ще фрукт, свого так просто не залишить. Не те щоб купівля авто повністю спустошила наш бюджет, ні. Але чому я повинна дозволяти витрачати наші гроші на чужу сім’ю?
На дорослого хлопця, який, бачте, одружитися надумав. Щоб показати, що наречений із хорошої сім’ї? Ні вже, поїзд пішов. Тепер я з донькою його сім’я. І так буде завжди. От тільки як це вирішити швидше? Що більше часу минає, то більше впевненості з’являється у чоловіка, а це мені не подобається.
