Зі своїм чоловіком я почала зустрічатися ще на третьому курсі вишу. Ми разом винаймали квартиру, оплачували її, намагаючись працювати та навчатися. Допомоги не було звідки чекати – мої батьки жили в іншому місті, а батьки коханого хоч і жили поряд, але через фінансове становище допомогти не могли.
Після закінчення інституту коханий пішов на важку роботу, яка вимагала довгі поїздки, але пристойно платили. Нам треба було якось розв’язати фінансові проблеми та жити за щось. Так потроху ми почали відкладати гроші, щоб відсвяткувати весілля та купити житло.
Моя майбутня свекруха, як тільки побачила, що наші справи покращуються, почала просити гроші. То на якісь дрібниці, а то вже й на ремонт. Перед тим, як коханий мав повернутися додому, його матір вже вимагала кругленьку суму, згадавши, що були часи, коли я в них жила. Як ми не намагалися говорити з нею та пояснювати, що в такому випадку нам не вистачить.
Після повернення коханого додому ще й з’ясувалося, що його батько має штрафів на кілька тисяч. Він їздив на автівці, але настільки погано, що його знав кожен поліцейський в місті. Як виявилося, за останній рік не сплачено жодного штрафу, а сума вже набігла неабияка. Ми запропонували свекрусі розв’язати питання з боргами свекра, а питання боргу відкласти на потім. Добре, що вона погодилася, ми хоч змогли взяти житло в іпотеку.