Максимально погано ставлюся до зрад. Собі нічого такого не дозволяю й не толерую таку серед друзів. Минулого тижня ми з чоловіком вирішили поїхати на дачу, відпочити від міста та постійних справ.
Чоловік запропонував покликати з собою друзів, щоб було веселіше. У моєї подруги не вдалося знайти день для зустрічі. А ось друг коханого сказав, що обов’язково приїде зі своєю дамою серця.
Вони товаришують ще з коледжу. Раніше вони були не розлий вода, а згодом стали бачитися все рідше. Воно й зрозуміло — у кожного своя сім’я, робота та купа інших турбот. Так що я була рада, що чоловік нарешті проведе час зі своїм товаришем.
Ми чекали, що друг мого чоловіка приїде зі своєю дружиною. З нею ми вже були знайомі, але особливо потоваришувати не встигли. Проте вона здавалася мені досить приємною жінкою. В цілому, ми з нею непогано ладнали.
Яким було наше з чоловіком здивування, коли його друг приїхав з іншою жінкою! Мій коханий, зрозуміло, утримався від будь-яких коментарів з цього приводу, але я мовчати не збиралася.
Моє обурення досягло таких меж, що я навіть не намагалася стримувати себе. Гості не встигли й на поріг ступити. Я одразу ж заявила, що не збираюся приймати у своєму будинку сторонніх, глянувши на дівчину.
Звичайно, її це зачепило, тож вона негайно попрямувала до воріт. Друг мого коханого, звичайно ж, поспішив її наздогнати. А чоловік побіг за другом, щоб умовити його залишитися.
Зрештою, друг мого чоловіка повернувся до будинку один. Після того випадку він ще кілька днів зі мною не розмовляв. Після цього чоловік вирішив зі мною поговорити, він зрозумів мою позицію й погодився, що такий вчинок щодо дружини його друга недоречний.
І все ж йому було прикро, що я так безцеремонно вказала на двері його товаришеві. Я й досі зауважую, що образа не минула. І все-таки впевнена в тому, що вчинила правильно.
