Чоловік зайшов, як завжди, втомлений, та ще й з пакетом, де, безсумнівно, був брудний спецодяг, до того ж очі блищали, а на джинсах плями від трави.
– Святкували? – з посмішкою запитала дружина.
– Ліда, сьогодні ж п’ятниця.
– Знімай все в передпокої і у ванну.
– Я в душі мився, – спробував заперечити чоловік.
– Знаю, як ти там миєшся. Давай, у ванну!
Сама пішла на кухню. Дістала хліб, нарізала помідори.
«Зовсім голодний, – промайнула думка. – Нормальної закуски у них, мабуть, і не було».
Дістала ковбаси. Коли чоловік вийшов з ванної кімнати, окинула поглядом його непоказну сутулу фігуру:
«Ніколи красенем не був, а зараз зовсім старий, шістдесят три йому вже. Та й мені вже шістдесят один. Так я хоч виглядаю добре, чоловіки на мене ще задивляються. Єдина користь від мого Льошки – гроші заробляє».
Налила курячий суп з шматками м’яса.
– Сідай, їж!
Той сів, заблищала ложка.
– Ти в тому місяці скільки закрив? – почала розмову дружина.
– Тридцятка буде.
– Хочу онуків до школи зібрати, у дочки тепер двоє школярів. Не встигнеш озирнутися, і третій до школи піде. Народила одних хлопчиків…
На її телефоні заграла мелодія, Ліда посміхнулася:
– Ось, тільки згадали. Лера, що сталося?
– Мамо, ми сьогодні пізно повернемося. Заберіть малого з садочка! Зайдіть до нас подивіться, як вони там? Зваріть що-небудь, а то вони голодні.
– Гаразд.
– Що? – запитав Олексій.
– Давай, доїдай і йди за онуком! – кинулася до холодильника. – Зараз зберу батон і ковбасу, зробиш їм бутерброди. Печиво з чаєм. Звариш їм там щось. Батьки теж голодні прийдуть.
– Доведеться! – погодився чоловік.
– Чай собі наливай, і ковбасу всю доїдай!
Олексій вже звик, що молодшого онука з садочка часто доводиться забирати йому. Та й вечерю їм готувати нерідко доводиться йому. Дочка з зятем постійно на роботі. Ось дідусь, відпрацювавши зміну за верстатом, не завжди встигає на дивані полежати, телевізор подивитися.
***
Онуки відразу кинулися до пакета:
– Діду, що приніс.
– Зараз приготую вам бутерброди, – пройшов на кухню. – Ви навіть зі столу не прибрали.
Онуки кинулися допомагати. Через чверть години всі уплітали бутерброди з ковбасою вперемішку з печивом. А дід поставив варити м’ясо і став чистити картоплю.
***
Олексій повернувся додому лише о дев’ятій. Вже й не до телевізора, під бурчання дружини, зайшов до своєї кімнати, роздягнувся і заснув, ледь торкнувшись подушки.
Ліда ще довго сиділа перед телевізором, слухаючи одним вухом і дивлячись в порожнечу:
«Думала, піду на пенсію, буде мене мій «дорогий» по морях возити, а він не пам’ятаю, коли востаннє зі мною спав. Та й всі гроші йдуть на онуків. Добре хоч у Льошки тридцятка щомісяця виходить. Через два роки він на пенсію піде, легше буде.
Працювати він не кине, років п’ять, а то й десять попрацює. Ні, десять не витримає. Він уже й зараз за серце хапається».
Цього суботнього ранку Олексій не збирався вставати, так хотілося виспатися, але мріям не судилося збутися:
– Льоша, вставай! – пролунав голос дружини. – Син дзвонив. Запрошує нас до себе на дачу, ви з ним хотіли альтанку побудувати.
– Ліда, можу я хоч у суботу нормально поспати?
– Завтра поспиш! Вже восьма година. Поки доїдемо, буде десята.
– Який вже тепер сон, – пробурмотів Олексій, встав і попрямував до ванної кімнати.
***
Вони з сином добре попрацювали. Альтанка вийшла чудова. Втомилися, звичайно. Після роботи трохи відзначили цю подію в цій самій альтанці і зібралися додому. Невістка сіла за кермо, розвезла всіх по домівках.
Настрій, незважаючи на втому, піднесений. Коли лягли спати, Олексій підійшов до ліжка дружини і так бадьоро вимовив:
– Нумо посунься!
– Треба ж, про дружину згадав.
***
Звичайно, все було не як в молодості, все-таки обом за шістдесят. Ось тільки відчув Олексій, що погано з серцем. Непомітно для дружини ліки випив, легше стало.
Лягли спати. Дружині не спиться, вона почала мріяти, як вони поїдуть на море, а чоловік раптом відчув, що йому стає все гірше і гірше:
– Ліда, щось у мене з серцем погано.
– Льошенька!
Швидка допомога… укол…
***
Незатишно Лідії в цей недільний вечір у квартирі. Чоловік у лікарні. Йому стало легше, але лікарі кажуть, що тиждень-другий він побуде у них. Ось Лідія лежала на ліжку, а в голову лізли важкі думки:
«А якщо ось так мій Льоша піде з життя, що я без нього робитиму. Сорок років разом живемо. Всі ці перебудови та інфляції разом пережили, і ніколи він руки не відпускав, завжди гроші в дім приносив. Але видно, не нескінченні сили у мого Льошеньки.
А я його постійно пиляю. Ось не стане, що я без нього буду робити, на свої три тисячі пенсії? А діти? Син з невісткою ще проживуть, вони непогано заробляють. У них і квартира, і машина, і дача. А дочка з чоловіком? Вони теж непогано живуть, але це тому, що я їм допомагаю. У них же троє хлопчиків.
Ой, Льошенька, одужуй швидше! Не буду тебе більше пиляти. Будеш у мене відпочивати, свій футбол по телевізору дивитися».
***
Через тиждень Олексій повернувся додому, а ще через тиждень вийшов на роботу. Що вдома сидіти? Та й начальство, мало не щодня дзвонить, скоро вже кінець місяця.
Ліда менше стала навантажувати його по дому і до дочки няньчитися з онуками сама стала ходити. У вихідні, звичайно, доводилося онуків до себе брати. Дід з ними гуляв і в шашки грав, але це йому тільки в радість.
А ще Олексій мріяв про той час, коли онуки підростуть, і він вийде на пенсію:
«Два роки залишилося. Буду з сином або з зятем на риболовлю їздити. З онуками займатися. У сина дві дочки, з ними нехай Лідочка займається. Та вони вже великі. Через два роки старша школу закінчить.
А онуки через три роки ще маленькими будуть, молодший навіть до школи не піде. Все одно доведеться з ними не тільки гуляти. Онучки почнуть в інститут вступати, заміж виходити…
Ні, через два роки, на пенсію, хоч і вийду, але роботу не кину. Років п’ять треба ще попрацювати. Грошей піднакопичити треба. Тоді можна і остаточно на відпочинок. Мені тоді вже сімдесят виповниться. Ось тоді і буду відпочивати!»
Спеціально для сайту Stories
