Ми ніколи не мовчали, весь час щось обговорювали та багато сміялися, але з мого боку йому завжди чогось не вистачало….

Мені 28 років, зустрічалася з чоловіком, дуже розраховувала на серйозні й довгі стосунки. Якщо посудити, то це взагалі перші мої стосунки. До цього просто не було бажання мати перед кимось якісь зобов’язання. Флірт, побачення, кафе, кіно – цим усе обмежувалося за моїм бажанням.

Подобалася свобода, жодних заборон, не ходи туди, не спілкуйся з тим-то і з тим-то, як це зазвичай буває. Познайомилася на дні народженні подруги з дуже красивим самовпевненим хлопцем із заможної родини. Сам себе, не приховуючи, він називав бабієм. Звернув на мене увагу і без сорому висловив свою симпатію.

Після дня народження продовжили спілкування з ним, і на 3-й день він уже запропонував зустрічатися, стати парою. Сказав, що буде дуже радий, якщо я погоджуся, хотів серйозних стосунків. Я погодилася, але для мене внутрішній світ людини набагато важливіший, ніж зовнішній вигляд.

І спочатку я придивлялася до нього, намагалася дізнатися побільше, як і що він із себе представляє. І не поспішала розкриватися і повністю довіряти. Дуже боялася закохатися і бути обдуреною, але що в підсумку і вийшло. Минуло 3 місяці, і він мене кинув.

За ці три місяці дуже багато всього сталося, ми бачилися по 2-3 рази на тиждень, багато часу проводили разом, я проводила вихідні на його дачі, познайомилася з його батьками, їздила з їхньою сім’єю гуляти, жили ці дні в готелі. З усіма друзями познайомив, усі знали, що ми у стосунках.

Він виставляв фотографії спільні в соцмережі з приємними підписами на кшталт “з коханою дівчинкою” тощо. Я досить симпатична, не закомплексована. Він завжди робив мені компліменти з приводу моєї фігури, і казав, що я гарна. Говорив, що закоханий, що я потрібна йому, що стала дорогою і близькою людиною.

Він до мене дуже гарно залицявся, був джентльменом, був таким хлопцем, з яким можна було сходити кудись у бар, випити й потанцювати, а наступного дня піти до театру чи музею. Я трохи сором’язлива з малознайомими людьми, а він завжди сам починав розмову.

Ми ніколи не мовчали, весь час щось обговорювали та багато сміялися, але з мого боку йому завжди чогось не вистачало. За весь час було кілька розмов, що він не відчуває віддачі: я не підходжу до нього, не цілую перша, не обіймаю, що я безініціативна, що йому хочеться більше ласки і ніжності.

Це мої перші стосунки і перший млинець грудкою. За останні 3 тижні наших стосунків ми бачилися нормально тільки 1 раз і ще 2 рази він заїжджав пізно ввечері буквально на 10-20 хвилин, швиденько побалакати, побачитися, бо дуже нудьгував і все.

Він живе у приватному будинку, і на той час було багато навчання і час не давав змоги нам зустрітися. Зідзвонювалися і листувалися щодня. Ще були такі з його боку закиди, мовляв, йому здається, що я хочу розійтися. Через те, знову ж таки, що від мене не відчувається віддачі.

Я йому обіцяла, що все буде, що мені потрібен час. Що буду сама цілувати, сама обіймати – при батьках і друзях було якось незручно. І ось якраз коли я закохалася в нього, як то кажуть, по вуха, і мене переповнювало кохання, і хотілося дарувати його коханій людині, він поїхав по навчанню на 3 дні в інше місто.

Кликав мене із собою, але я не могла через своє навчання. Я знала, що з ними їдуть дівчатка, серед яких його колишня. Про їхні стосунки я все знала і повністю довіряла йому, була впевнена, що нічого не трапиться. Вони зустрічалися рівно рік тому, близько 2 місяців і він сам її кинув.

Вона ніколи не влаштовувала істерики, була дуже спокійною, завжди добра і ласкава. Йому не вистачало якогось вогника. Поки його не було, ми щодня листувалися, він говорив, що йому тут не дуже зручно перебувати серед великої кількості дівчат, знаючи, що я сумую.

Він мені подзвонив вранці останнього дня і запропонував приїхати до нього на вихідних, хоча до його від’їзду сказав, що буде зайнятий і на вихідних ми не побачимося. Я сказала, що вже поїхала відвідати бабусь і не зможу. Він відповів, що шкода, ми ще трохи поговорили про те і про сьоме і все.

Увечері того ж дня ми розійшлися: я написала йому дуже милу і приємну sms, що сумую, що він запалив вогник у моєму серці, що в мене літають метелики в животі тощо, я дослівно вже не пам’ятаю. Він написав у відповідь, що не відчуває цього.

Що нічого не змінилося за цей час, і я так само нічого не показую. А я дуже часто говорю із сарказмом, і тоді написала йому у відповідь, що я куплю собі коробку шоколадок і з’їм все одна, і буде в мені хоч трохи ніжності. Він відповів, що я йому така не потрібна, я не серйозна і кажу дурниці.

Наступного дня він видалив мене з друзів у соцмережі, видалив спільні фотографії. Повівся, як маленька дитина. Він сам мені нічого не написав, не сказав, ні тим більше зателефонував. Я не розуміла, що відбувається, здогадувалася, що ми розійшлися, але перша писати не хотіла.

І через тиждень написала його другові, а вже той сказав, що ми точно розійшлися і він пішов до іншої, тієї самої Колишньої. Вийшла така заміна: те, чого не було в мені, він знайшов у ній. Минуло 2 тижні. Я дуже сумую. Я б написала йому або зателефонувала сама, якби не було цієї дівчини.

Я вважаю, що я краща за неї, але якщо він зміг так в одну мить усе перекреслити, значить, він точно вирішив, що з тією колишньою йому буде краще, ніж зі мною. Один друг мені сказав, що в житті не варто робити дві речі: бігати за хлопцями і за автобусами.

Насправді я дуже хочу його повернути, але його останні слова дуже розчарували, і той факт, що він з іншою, теж не вселяє надії, що можна все повернути. Думаю, що буду тільки принижена в його очах, а він посміється і скаже, що зі мною не хоче більше мати жодних стосунків.

You cannot copy content of this page