Я хочу розповісти історію, що сталася з моїм товаришем дитинства. Як це часто буває, після закінчення школи я поїхав навчатися у місто, там і лишився жити. Нещодавно ми з моєю дружиною приїхали до моїх батьків. Насамперед я вирішив відвідати тих, з ким провів дитинство.
Коли я дійшов до батьків мого друга, то його мама сказала, що він живе у них, знаючи його, я здивувався, але це була лише прелюдія того, що мені треба було дізнатися. Його батьки небагаті люди, хоча загалом живуть непогано. У них на ділянці два будинки та багато допоміжних споруд.
Його мама провела мене в один із будинків, як я зрозумів, у ньому живе він. Вона мені нічого не сказала про нього, сказала тільки, що навряд він буде зі мною розмовляти. Коли ми зайшли до будинку, вона показала, до якої кімнати йти і вийшла.
Я пройшов у цю кімнату і побачив його, що лежав на дивані, дивлячись телевізор. На початку я його не впізнав, весь його вигляд одразу казав, що життя його потріпало. Він жив у сусідньому селищі заможно — машина, квартира, дача, дружина красуня і дві доньки.
Він не випивав ніколи і працював, як кінь ломовий, одним словом життя вдалося. І ось повертаючись уночі з риболовлі на мотоциклі, він потрапляє в аварію з вини шляховиків, які перекопали половину дороги, при цьому не обгородивши місце дороги.
Через півгодини повз нього проїжджали співробітники поліції, які його й побачили в тій ямі. Не знаю скільки заплатили поліції, але коли вони, причому самі, привезли його до лікарні і сказали, що він заліз невідомо нащо на дерево і впав, так, мовляв, вони його і знайшли.
При цьому вони везли його без свідомості з переломом хребта в грудній частині. Вже з лікарні його гелікоптером доставили до іншої лікарні. Туди одразу приїхала його дружина та батьки, а потім пролунав, як вирок, діагноз: повний розрив спинного мозку. У лікарні він провів три місяці.
Тоді йому спало на думку, що якщо від нього всі відмовляться, його відправлять до будинку інвалідів, про що він сказав своїй дружині. Вона й чути про це не хотіла, казала йому, що до кінця днів буде із ним, він погодився. Вона забрала його додому, вдома діти, життя продовжується.
Але через чотири місяці, вона почала йому говорити про те, що вона втомилася і йому слід поїхати до своїх батьків і пожити в них місяць, щоб вона могла відпочити. Звичайно, з людиною, у якої інвалідність, важко і люди швидко втомлюються, а ще діти чотирьох та восьми років.
Тоді він ще не знав, що вона зателефонувала його матері і сказала, щоб його забрали, мотивуючи це тим, що їй треба на кілька днів поїхати до міста у лікарню. Його батьки приїхали, йому нічого не залишалося, як поїхати до них у гості, адже у нього з дружиною були чудові стосунки, кохання.
Коли він приїхав до батьків, його мати сказала, що це назавжди, але він був наївний і не вірив її мудрим словам. Коли він, як належить, почав дзвонити дружині, вона йому відповіла різко, що він її дістав, і щоб більше не набридав їй.
У цей трагічний момент він помер морально, вийшло, що він втратив не лише здоров’я, а й сенс життя, дітей. Пізніше йому розповіли всю гірку правду. Так як він інвалід першої групи і невідомо скільки йому відміряно жити, все було оформлено на дружину.
Але це дрібниці, коли вона відправила його до батьків, у неї вже був інший, який віроломно вліз у сім’ю з такими проблемами. На мій погляд, він зазіхнув на святе і немає йому виправдання, знаючи у кого відбирає останнє. Він і зараз живе з дружиною мого друга, їздить в його машині, спить на його ліжку.
Той чоловік відібрав у мого друга все, а головне дітей, яких він не бачив два роки. Весь цей час він майже не виїжджає на вулицю, лежить, навіть не сідає майже, нічого не їсть, каже, що навіть піти з життя сам не зможе, а помічника немає у цій справі.
Я пам’ятаю, яким він був життєрадісним, йому всі трохи заздрили, тому що всі дівчата обожнювали його, але він ніколи цим не користувався. Він ніколи не займався спортом, але дивлячись на його статуру, багато хто думав, що він спортсмен, ще він завжди розповідав якісь смішні історії.
А зараз, дивлячись на нього, хочеться хоч чимось йому допомогти, а головне, він сам нічого не хоче, у нього забрали сенс життя. І він просто чекає на смерть, це єдине його бажання. У такій ситуації важко знайти хто правий, хто винен….