Після втрати улюбленця Ромки, хвилястого папужки, який вмів говорити, батьки вирішили зменшити біль втрати і завести знову пташку, а може, дві. Одна з жительок нашого будинку розводила маленьких гризунів та папужок.
В неї це добре виходило, та й копійка зайвою не буде. А ще вона майстерно їх продавала. Так ми й купили двох папуг. Назвали Рома та Рима. Це була типова така сімейна пара.
Рома постійно милувався собою у дзеркало, а Рима постійно щебетала на нього. Взагалі вони були знатними базіками. Цілими днями в квартирі чутно було цвірінькання. Говорити, звичайно, так і не навчилися.
Парні птахи практично ніколи не навчаються людської мови, а ось між собою на своєму на пташиному, це будь ласка, скільки хочеш. На ніч клітку накривали підковдрою, але вона була надто тонка тканина.
Влітку папужки кричати починали на світанку, тобто о 4 ранку. Якщо ви та людина, яка завжди спізнюється на роботу через будильник, який не чуєте або вимикаєте по 5 разів, то ось порада: заведіть 2 хвилястих папуг і накривайте клітку на ніч тонкою тканиною.
Тоді, як мінімум влітку, ви вчасно приходитимете на роботу. Вчасно, але з червоними очима та розхитаними нервами. Тому що вставати будете за 3 години до потрібного часу, папуг не вимкнеш, як будильник.
А потім ми захотіли від них пташенят і дізналися, що для цього потрібний будиночок. І правильна пора року. Дочекалися весни. Тато змайстрував шпаківню, яку ми прикріпили до бічної стінки клітки, прибравши кілька лозин, щоб птахи спокійно могли шпаківню відвідувати.
Зверху кришка відчинялася, щоб можна було чистити будиночок-гніздо. Та й взагалі підглядати за тим, що відбувається там. І почали чекати. А от папуги чекати не стали.
Практично відразу вони почали виявляти одне до одного своє пташине кохання. І через якийсь час Рима зникла в будиночку. Там, у будиночку, ще за якийсь час з’явилися яйця.
Того дня ніщо не віщувало лиха. Ми всією сім’єю у цей час снідали на кухні. Рома залетів у будиночок до Рими. Звичайна справа, він її годував, але щось вони у будиночку не поділили. Пролунав пташиний крик, тріпотіння крил.
І після цього Рима кулею вилетіла з будиночка. Серце її шалено билося. Ми схопилися зі своїх місць, підлетіли до будиночка, відкрили кришку і… Ми вже нічого не змогли б зробити.
Рома лежав лапами догори. Що сталося – ми так і не зрозуміли… Ми дали їй можливість досиджувати пташенят. А потім роздали їх по прийомних сім’ях, та й її саму віддали у добрі руки. Більше птахів я не хотіла…
