Мій перший і єдиний шлюб тривав трохи більше 20 років. Протягом усього цього часу я була впевнена, що у мене ідеальна сім’я. Я робила для чоловіка все, буквально розчинилася в ньому і дітях.
Не буду лукавити, мені завжди здавалося, що я хороша дружина. Я відчувала себе гармонійно в ролі хранительки домашнього вогнища. Вдома було тепло і затишно, пахло свіжоприготовленими стравами.
Та й з чоловіком жили душа в душу. Він часто розхвалював мене, говорив, що йому дуже пощастило зі мною.
Але в якийсь момент все почало руйнуватися. Діти покинули батьківське гніздечко досить рано, стали самостійними. А чоловік почав ставитися до мене дуже холодно.
Я часто відчувала, що ми ніби чужі, просто живемо під одним дахом. Спочатку я думала, що це нормально, з часом пройде. Щось на зразок сімейного кризи, який рано чи пізно переживають все.
Однак я сильно помилялася. Одного разу чоловік прийшов з роботи зовсім неспокійний. Сказав, що нам потрібно серйозно поговорити. Такого раніше не бувало, тому я дуже злякалася. Чоловік не тягнув кота за хвіст і випалив:
«Я хочу розлучитися, вибач».
В один момент весь мій примарно ідеальний світ звалився. Я не розуміла, що мені робити. Одночасно хотілося закричати й заплакати. Але я чомусь стримала себе. Якесь незрозуміле відчуття порожнечі поглинуло мене і стиснуло груди. Чому це відбувається саме зі мною?
Виявилося, що чоловік мені зраджував. Причому це відбувалося вже дуже давно і прямо під моїм носом. Її звуть Марія і вона працювала в одній компанії з чоловіком. Більш того, я навіть особисто з нею знайома!
Ми якось розговорилися з нею на одному з корпоративів, куди мене теж запросили. Жінка дуже мила, виглядає молодше за свої роки та й заміжня ніколи не була.
Я згадала, як вона розповідала мені, що найважливіше для неї кар’єра. Господи! Як же так вийшло, що мій коханий чоловік купився на таке? Невже вона зможе подарувати йому таку ж любов і турботу, як я? Готуватиме йому сніданок, обід і вечерю кожен день, пратиме його білизну?
Коли я дізналася про все, почала аналізувати своє минуле. Намагалася зрозуміти, де ж я зробила помилку, що робила не так. Чесно, мені хочеться все виправити. Я вірю в те, що чоловік схаменеться і повернеться до мене.
Але поки я залишилася одна без підтримки. Навіть мій 20-річний син каже, щоб я перестала страждати. Мовляв, нехай батько влаштовує своє особисте життя. І мені порадив вчинити так само. Виходить, я більше нікому не потрібна?
