Син мене розчарував так, що й говорити з ним не хочу. Навіть уявити не можу, як він таке погодився. Напевно, то все його невістка намовила. Не покликати рідну матір на все власне весілля! Де таке бачили?
Я цього дня все його життя чекала. Мріяла побувати на весіллі єдиного сина. Уявляла, як він піде до вівтаря, як я обійму гарну наречену у весільній сукні. Але все пішло прахом. Повірити не можу, що це все відбувається зі мною.
Коли синові було чотири, чоловік пішов від мене. Я одна виховувала своє янголятко. Було дуже важко. Працювала на двох роботах, щоб забезпечити сина. Чоловік навіть не згадував про нас, грошей теж не надсилав.
Я брала відпустку, щоби провести час з сином. Ні про яке особисте життя й мови не було. Були чоловіки, які хотіли зі мною стосунків, але не складалося. Син був єдиним чоловіком в моєму житті.
Лише його я могла любити та віддавати всю ніжність. Так виріс він в мене гарний та тямущий. Він з відзнакою закінчив і школу, і університет та ще й роботу знайшов одразу з гарною зарплатою та перспективами. Я так раділа, що в сина життя складається, як треба.
На роботі він зустрів дівчину, в яку закохався. За півроку стосунків вони вирішили одружитися. Разом вони збирають гроші на своє житло, а до того часу винаймали житло. Невістка мені спочатку сподобалася – серйозна, розумна та хороша дівчина.
Я вже з нетерпінням чекала на запрошення на весілля, все запитувала дату. Син мене засмутив, сказав, що весілля не буде, а вони хочуть розписатися без урочистостей, гостей та пишних застіль. І о диву – так захотіла моя невісточка.
Вона переконала мого сина, що зайві витрати ні до чого. Тож й запрошення на весілля для мене не буде. За його словами, якщо я буду, то й доведеться запрошувати всіх родичів нареченої, а цього бюджет не дозволяє.
Я запропонувала їм грошей, щоб покрити частину витрат як подарунок, але син відмовився. Лише сказав, що наступного дня відсвяткуємо подію у мене вдома, вони принесуть торт. Ну, хіба так можна? Я не розумію такого рішення.
