Зовсім недавно у засвіти пішла моя прабабуся. Вона була золотою людиною, ніхто нічого поганого про неї сказати не може. Її любили всі, вона завжди допомагала нам, завжди підтримувала, але все-таки вік узяв своє.
Незадовго до її смерті до нас у вікно постукала пташка, а всі знають, що це до поганих звісток, але ніхто з нашої родини не міг подумати, що до настільки поганих.
Буквально за кілька днів прабабусі стає зле і ми привозимо її в місто, для того, щоб викликати лікаря. Ми якось сидимо з нею, а вона мені каже, що прийшов її час.
Я, звісно ж, відмахнулася, сказала, що вона ще моїх дітей няньчити буде, але… Прийшов лікар і сказав, що в неї просто аритмія, що це вік уже, а ще за кілька днів її забирають у лікарню з інсультом.
Нам здавалося, що вона вибереться, адже практично до 75 років вона працювала, у неї було залізне здоров’я, ми навіть її додому забрали з лікарні на деякий час.
І ось сниться мені сон, що підходжу я до надгробка, але прочитати, чиє там ім’я написано, не можу. Прокидаюся в страху, а через день мені знову сниться сон.
Що точно снилося, вже не пам’ятаю, але прочитала в соннику, що якщо в домі є хворий, то він незабаром помре. Так і сталося – через два дні прабабусі не стало.
До останнього не хотілося в це вірити. З огляду на мій страх перед усім потойбічним, лягаючи спати, я щоночі просила бабусю, щоб вона мені не снилася, бо страшенно боялася цього.
Одного разу вона у своєму улюбленому велюровому костюмі наснилася моїй молодшій сестричці, запитала, як у нас справи, і після цього я зрозуміла, що боятися нічого. І тоді вона мені теж наснилася.
Снилося мені, що приїжджаю я до неї в село, вона сидить за столом, як жива. Я питаю в неї, як справи, а вона мені у відповідь: “Ось бачиш, я ж казала, що все вже…” – і посміхнулася. На цьому я і прокинулася…
І до мами моєї одного разу уві сні прабабуся приходила. Мама чекала тата з риболовлі й задрімала, і крізь сон чує начебто чиїсь кроки поруч, а потім голос каже: “Вставай, уже час”.
Вона прокинулася і побачила, як тато заїжджає на машині у двір. Ось така в нас бабуся, навіть після смерті намагається нас усіх підтримати й допомогти, золота людина.
