Лера росла тихою і спокійною дитиною. – Розмазня ти в мене слабохарактерна, тихоня! –
Подорослішати довелося рано – у дванадцять років, шість місяців і три дні. Не того
– У сенсі – он двері? Я щойно увійшов. Ти виганяєш мене, чи що?
– Олександро… – обережно почав чоловік, – давай обговоримо день народження нашої доньки. –
Павло взяв зі столу сина набір фломастерів, витягнув із футляра спочатку синій, потім подумав
– Я вирішив допомогти мамі. Їй зараз важче, ніж нам, – спокійно пояснив Олексій,
– Костю! Біда! – подружжя повернулося з відпустки додому і виявило порожню квартиру. –
Василь не вважав, що він, зраджуючи своїй дружині, чинить погано. Він же чоловік, це
– Мамо, ти знову?! – тендітна фігурка сімнадцятирічної Лізи застигла в дверному отворі домашнього
