Перш ніж він зніме шапку, хочу попередити, що я до цього жодного стосунку не маю

Вчора мама попросила бабусю зводити нас із Вовкою до перукарні. – Обросли зовсім, – скуйовдила вона наші шевелюри.

— Завтра сходіть. Тут недалеко. У сусідньому будинку. Завтра настало. На думку бабусі, завдання стояло нескладне. Про всяк випадок вона запропонувала мамі свою допомогу з цією процедурою з метою економії бюджету, але мама відмовилася.

– Та там “сорок копійок” на двох. – Та я і задарма їх обріжу. Справа нехитра, — заперечила бабця.

— Я діда сама стрижу. Я подивився на діда і зрозумів, що таким ходити у мене немає жодного бажання. Навіть я краще зможу постригти.

Я був готовий з метою економії бюджету розбити нашу з Вовкою скарбничку, але постригтись у людини, яка не має на увазі під стрижкою — під горщик.

Іти стригтися вирішили по обіді. Після тихої години. Дід відмовився через те, що стригтися не збирається. Не до обіду не після, а просиджувати штани за компанію він і вдома може.

І пішов у зал, подрімати, доки його ніхто не чіпає. Бабця оголосила годину тиші і нас із Вовкою, раз спати ми не збираємося, видворили на кухню, бо бабка для тихої години зайняла нашу кімнату.

– За годину розбудіть мене, – сказала вона нам і зачинила двері. Вовка не дуже любив стригтися. Точніше, він побоювався перукарів.

Коли він був молодшим і його вперше повели стригтися, тітка перукар вирішила його підбадьорити і пожартувала. Вона сказала йому, що треба акуратніше стригти Вовку, щоб ненароком не відрізати такі красиві вуха.

Не знаю, наскільки вуха у Вовки були красивими, але його шокував сам факт, що при стрижці вуха можуть ненароком відрізати. І все.

Бажання стригтися у Вовки відрізало замість вух. Того дня його не постригли. Тільки через місяць так-сяк його зміг затягнути в крісло, пообіцявши йому після стрижки купити вантажівку.

Не знаю, що там Вовка думав, але його вдалося вмовити. Мабуть, вантажівка була потрібніша йому, ніж власні вуха. З тих пір до перукарів він ставився з обережністю та недовірою.

І тут, поки бабуся з дідом спали, а ми прохолоджувалися на кухні, мені прийшла думка.

– Вовка. А давай я тебе пострижу, – запропонував я йому. – А ти вмієш? — Мені в школі завжди хороші оцінки ставлять на уроці праці, коли ми вирізаємо щось ножицями з паперу.

І я його запевнив у тому, що гірше не буде. Можна просто спробувати. Раптом я майбутній перукар?

Якщо вийде не дуже красиво, то нам все одно йти стригтись і там його дострижуть. Обережно прокравшись у кімнату, де спав дід, я дістав із комода ножиці, якими мама кроїла тканини та метр.

Метр я взяв для точності. На мою думку я з нього збирався зробити типу пов’язки на голову Вовку, щоб вийшло рівно.

Все, що нижче за пов’язку, акуратно підстригти, а вище вже буде легше. Там тільки зайве волосся з верхівки зрізати.

Мені це здалося простіше простого . За всіма правилами я посадив Вовку на стілець і накрив його плечі рушником.

Потім розчесав його, щоб волосся рівно лежало на голові. Після цього взяв метр і пов’язав його довкола голови.

Почав із чубчика. Це було для розминки і виявилося дуже просто. З метром я вгадав. Я лихо відстриг усе, що було нижче за пов’язку.

Те, що вийшло рівно, можна було навіть не сумніватися. Надихнувшись своїм успіхом, я продовжив. Наступним етапом були вуха.

Знаючи, що Вовка дуже переживає за них, а вантажівку я пообіцяти йому не можу, я вигадав таке.

Щоб вуха не стирчали вгору і не мішалися, я взяв дві прищіпки з ванної. Знайшов нитки і, прив’язавши їх з одного боку до прищіпок, а з іншого — до невеликих важелів, я причепив їх до Вовчиних вух так, що вони більше не стирчали в нього, а висіли вниз.

Крім безпеки, це виявилося дуже зручно. Тепер вуха не заважали стригти з боків. Я навіть подумав, що коли ми підемо до перукарні, треба буде запропонувати їм свій винахід.

Спочатку виходило все навіть дуже непогано. Я почував себе природженим перукарем.

Ножиці начебто зрослися з моєю рукою та були її продовженням. Трохи складніше було із потилицею.

Там волосся було більше. Звичайно, я розумів, що виходить не ідеально. Місцями залишалося волосся, що стирчить, але його я вирішив залишити наостанок, коли з основним волоссям буде покінчено.

Загалом, намучився я з Вовчиною стрижкою. Навіть пальці втомились. Я відчував, що на основну стрижку сил не лишається.

Трохи підрівняти Вовку можна буде вже у перукарні. Та й час уже виходив. Треба було будити бабусю.

І я вважав, що є чимось похвалитися. Може, навіть запропоную діда постригти. З другого разу явно краще вийде.

Я сказав Вовці, щоб він сидів і не ворушився. Зараз наведу бабусю і почнемо її дивувати. Бабуся увійшла на кухню і, протираючи сонні очі, спочатку не зрозуміла, в чому справа.

Чому Вовка сидить укритий рушником і навіщо йому прищіпки на вухах. Потім вона побачила волосся на підлозі і одразу остаточно прокинулася.

– Чи можна прищіпки зняти? – Нив Вовка. — Вуха вже болять. – Здивована? — спитав я у бабусі з гордістю в голосі, звернувши увагу на її вже здивований погляд.

– Не те слово, – відповіла бабка, оглядаючи Вовкину голову з усіх боків. — Я думала ти мене вже навряд чи зможеш чимось здивувати. Але ти перевершив сам себе.

Мало того, що ти фахівець у педіатрії, то ти, виявляється, майстер на всі руки. Тільки вони з дупи у тебе ростуть. Ти навіщо дитину “оббалванив” .

Вовка з недовірою глянув на мене. З моїх слів вийшло все бездоганно. Ну майже ідеально, а баба, зважаючи на все, стверджує протилежне.

– А метр-то нащо на голову пов’язали? – Здивувалася вона ще раз. – Щоб рівно вийшло, – відповів я.

– Про прищіпки на вухах я навіть питати не буду. Куди мені своїм мізерним розумом зрозуміти блукання геніальних ідей у ​​твоїй голові.

Але я все більше переконуюсь, що голова в тебе теж росте з того місця, звідки й руки. Бабка відчепила прищіпки з Вухових вух і зняла пов’язку. Стрижка вийшла несподіваною.

Тепер настав час здивуватися навіть мені. Вовка був схожий на Вакулу з фільму “Вечори на хуторі поблизу Диканьки”.

Саме цей персонаж першим прийшов мені на думку для порівняння. Точніше, зі схожого була лише нова зачіска Вовки. Але навіть у кіно зачіска було набагато схожою на зачіску, ніж те, що вийшло у мене.

Було схоже на те, що Вовка насправді лисий, а на голові щось лежить. З майже рівними краями. – Господи. Спочатку можна було тільки здогадуватися, що ти дурник, а тепер це видно неозброєним поглядом.

Так би й лишити, щоб одразу було видно, та мати ваша не зрозуміє. Діда, чи що, розбудити. Нехай посміється з убогих. Я так зрозумів, що бабця не оцінила стрижку.

Відправивши Вовку подивитись у дзеркало на клоуна, вона запропонувала на стілець сісти мені. Сказала, що раз одного дурня вже не треба стригти, другого теж треба довести до стадії — я у мами дурник.

Щоб це було видно. Бабця мене, звичайно, стригти не стала. Вона сказала, що не претендує на головний приз у конкурсі дурнів і повела нас до перукарні.

Мене треба було постригти, а з Вовкою щось зробити. Наскільки це можливо. Ми прийшли та зайняли чергу. Баба порадила Вовці шапку не знімати, але якщо він захоче, то нехай попередить її.

Вона тоді спершу візьме по рублю з усіх. Таке безкоштовно показувати не можна. За кілька хвилин підійшла наша черга. Першим бабця повела Вовку.

– Шапку знімай, – сказала перукарка, коли Вовка сів у крісло. – Чи ви шапку прийшли стригти? – Ти мила рано жартуєш, – попередила її бабуся.

— Перш ніж він зніме шапку, хочу попередити, що я до цього жодного стосунку не маю. Вовка зняв шапку, і тітка перукарка стала третьою людиною, яку сьогодні здивувала стрижка Вовки – Вовка не здивувався, а діда будити не стали.

Бабка сказала, що не дай Бог він віде в інший світ зі сміху, а в її життєві плани це не входить.

– Даааа… – крутила Вовчину голову перукарка. — Що я можу сказати… Хіба що підстригти його під півбокс.

– Не знаю, під який там півбокс ти його хочеш стригти, але під напівдурня його старший уже постриг. Постриг так, щоб батькам не соромно було його показати.

– Ну, я, звичайно, спробую зробити щось із цим. Може, простіше під нуль? – Під нуль не треба, – заперечила бабця. — Під нуль у них із братиком у голові всередині. Нехай хоч зовні хоч щось буде.

Загалом Вовку постригли. Залишили йому трохи волосся, щоб не ходити лисим. Коли черга дійшла до мене, бабуся запропонувала зрівняти нас під одну стрижку, але я відмовився порівнюватися.

Якщо Вовці все одно яким у сад ходити, то мені в школу ніяк не можна з зачіскою як у Вовки. Та й навіщо? У мене ж вистачає волосся на голові для нормальної стрижки.

You cannot copy content of this page