Заміж я вийшла дуже рано, ще й двадцяти років не було. У свого чоловіка закохалася до нестями. Зустрічалися ми якихось місяців п’ять чи шість, одружилися і він забрав мене жити до своїх батьків. Я тоді ще не розуміла, яку фатальну помилку зробила. Розповім про випадок, який перевернув моє життя.
З того часу, як ми одружилися все наче з ніг на голову перевернулося. Через кілька тижнів мій коханий став дивно поводитися. Думка його матері та сестри вийшли на перше місце, а я явно була лишня. Я колись намагалася з ними спілкуватися, жартувати та це їх лише дратує.
Спочатку я весь час працювала та вчилася, а вдома з’являлася, що поспати та щось з’їсти. В один з днів я знову приїхала після нічної зміни, зробила собі чай та бутерброд й почала збиратися в університет. Свекруха та сестра мого чоловіка скоса дивилися на мене й навіть не привіталися. Коли повернулася додому після навчання, чоловік Андрій був удома, хоча мав працювати ввечері.
Свекруха вимагала, щоб мій чоловік брав кредит. Я не розуміла, чому так терміново знадобилися гроші. Звичайно ж, мені ніхто не відповів. Свекруха почала говорити щось про нові шпалери, про ремонт і я розсміялася та скрізь сміх сказала, що мій чоловік погодився з’їхати від них. В цей раз свекруха не змовчала, в грубій формі наказала замовкнути та заявила, що я «пусте місце». В той вечір я зібрала речі та повернулася до мами, а з чоловіком розлучилася.
Пройшло кілька років поки я зустріла іншого чоловіка та вийшла за нього, маємо двох дітей. Стосунки з його матір’ю пречудові, вона мене як за дочку має, підтримує, а якщо не згодна, то делікатно каже свою думку. Перший шлюб майже не згадую. Впевнена, що я вчинила правильно. Вважаю, що не треба терпіти знущання та образи.
