В мене дуже дружна сім’я була. Ми ніколи не сварилися. З братом взагалі була як одне ціле попри три роки різниці у віці. В мене лише з мамою стосунки були трохи натягнуті. Ніколи не розуміла, чого мама до мене так ставилася. Завжди брата любила більше за мене, хоча я й молодша.
Чула таке, що матері більше тягнуться до синів, а татусі – до дочок. Спостерігаючи за братом та мамою, впевнилася, що так воно і є. Правда, з батьком я не встигла здружитися, бо він весь час в роз’їздах через роботу. Водночас я ніколи не ревнувала.
Досить швидко я побудувала свою сім’ю на відміну від мого брата. Всю любов віддавала чоловікові та синові. Якось приїхали в гості до брата з мамою. Все було добре, вечеряли, говорили. Я проговорилася, що думаємо над купівлею квартири в іпотеку. Брата дуже зацікавило це питання.
Під час розмови виплило, що мати все майно переписала на брата, а мені нічого не залишила. Я хоч і не претендувала на щось масштабне, але теж не думала, що взагалі без нічого не залишуся. Спочатку подумала, що не дочула. Як це батьківський дім записаний на брата? Ми ж рівноправні спадкоємці, тому все має бути поділене навпіл.
З одного боку мені було соромно, що ми взагалі цю тему підняли. З іншого боку мені образливо, що мене так кинули рідні батьки. Ввечері я подзвонила матері. Розповіла про розмову з братом та перепитала, чи правда, що все відписали братові. В глибині душі я сподівалася, що мама мені скаже неправду, або хоча б почне виправдовуватися.
Мама ж лише спокійно підтвердила, що все так і є. Я запитала, чому мене обділили. Мама пояснила своє рішення тим, що в мене є чоловік, він мене забезпечує, тому я навряд чи щось потребувати. А мій брат не купить собі житло, тому йому потрібніше.
Я словами вдавилася. Ну то й що, що в мене є сім’я. А якщо з чоловіком розлучуся? Тоді що? Я була дуже обурена. Різні аргументи як лавина обрушилися лавиною. Мати лише запропонувала мені заспокоїтися та прийняти їх рішення. Коли поклала слухавку, то задумалася, а чому батько це дозволив.
Я впевнена, що батько взагалі нічого не знав, або мама йому якусь казочку йому розповіла. Так чи інакше, ця ситуація вибила мене з колії. Вчинок моїх батьків я сприйняла як зраду. Тепер навіть не знаю, як із ними спілкуватися.
