Ось сучасний телевізор можна “скинути до заводських налаштувань”, а потім налаштувати заново, і все працюватиме краще, ніж раніше.
Чому не можна так зробити зі своїм життям?
Щоправда, вона, Валерія, точно не знає, до якого моменту в її житті потрібно “скинути” все…
До знайомства з Тимофієм або до зустрічі зі Стасом?
Велике питання…
Весела, активна, ініціативна, вона завжди була в центрі уваги. До того ж і зовнішністю Бог її не образив, тож шанувальники завжди були.
Ось і в технікумі, де вона навчалася на бухгалтера (у матері, яка виховувала її одна, на навчання в інституті грошей не було), до неї намагалися залицятися відразу кілька хлопців.
Раз у раз Лера була зайнята: то з Олегом у кіно, то з Льошкою в похід, то з Іваном на концерт, але близьких стосунків у неї ні з ким не було – вибирала…
– А мені здається, що тільки Тимофій тебе кохає, – міркувала єдина подруга Лери, Оксана. – Решта пустоголові якісь, несерйозні.
– Та ну тебе, Оксанко! – обурювалася у відповідь Лера. – Тимоша твій дуже скромний і тихий, пришиблений якийсь. І вчиться на зварювальника! А я буду головним бухгалтером, буду багато заробляти, відпочивати на хороших курортах.
Куди йому до мене!
– Дурепа ти, Лерка! – Оксана скрушно хитала головою.
Щастить же деяким – такий хлопець її вибрав. От вона б із радістю за нього заміж пішла, тільки Тимофій у її бік навіть і не дивиться.
А на третьому курсі Лера невдало впала зі сходів – туфлі на шпильці ще треба вміти носити!
І потрапила до лікарні зі складним переломом ноги, тріщиною в кістці і подряпинами на обличчі.
Усі кавалери її кудись швидко поділися.
Звичайно, відвідали по черзі кілька разів у лікарні, але потім і носа не показували. Усі, крім Тимофія.
Хлопець увесь місяць, що вона лежала в лікарні, відвідував її щодня, приносив домашню їжу і всякі дрібниці, втішав, підбадьорював, як міг (бо балакучим назвати його не можна).
І потім, коли Лера одужувала вже вдома, точніше, в орендованій квартирі, де жила з Оксаною, Тимофій з’являвся регулярно.
Сам готував – так-так, виявляється, це дуже непогано у нього виходить – допомагав із домашніми справами і з підготовкою до захисту диплома.
Тільки завдяки йому цей самий диплом Лера і отримала. Тут уже й вона сама зрозуміла, що кращого за цього хлопця чоловіка годі й шукати!
І нехай він майже весь час мовчить, зате не дратується від її активності, піклується, турбується за неї.
Загалом, Лера вважала, що теж закохалася.
Після весілля молоді оселилися у квартирі чоловіка, яку в повне їхнє розпорядження надала свекруха.
Сама вона на постійній основі оселилася на дачі і в життя молодих не втручалася від слова зовсім.
Лера почала будувати кар’єру з посади помічника бухгалтера з мізерною зарплатою, куди її, до речі, прилаштував якийсь родич Тимофія.
Сам же чоловік одразу став заробляти більше за дружину. Виявилося, що зварювальники отримують не так уже й мало, особливо ті, хто прагне працювати добре і якісно, не пропадає через пляшку, не сперечається із замовниками…
Крім роботи на заводі, Тимофій був нарозхват і у приватних замовників, тож проблем із грошима в молодих не було від самого початку.
– Ну, тепер-то ти зрозуміла, як тобі з чоловіком пощастило? – запитувала Оксана.
– Звичайно! Дякуючи Богу, що це сталося! Не знаю, як я без нього жила раніше, – з ентузіазмом відповідала Лера. – Ось стану я теж добре заробляти, будемо на курорти їздити разом, машини кожному купимо, а потім і будинок…
Але на курорти чоловікові їздити було ніколи, та й не любив він усе це – якісь гори, моря, екскурсії.
Лера ж активна, просто так на пляжі лежати не стане, всі куточки місцеві облазить. Та й нехай відпочиває! Тож чоловік без проблем відпускав її саму.
Вона ж вірність йому зберігала – не дурна ж вона такого чоловіка втратити через якийсь курортний роман!
А через три роки після весілля у них з’явилася донечка Настя, і тут вже подружжя стало зовсім щасливим.
У декреті Лера просиділа тільки рік – їй потрібно було обов’язково повернутися на роботу, де її ось-ось мали підвищити.
Тимофій не заперечував, він із задоволенням доглядав за малятком, годував, гуляв, грався, прав дитячі речі.
Насті було вже сім років, і вона мала піти в перший клас, коли Лера чітко зрозуміла, що більше так жити не може.
– Це просто якийсь день бабака весь час, – нила вона. – Нікуди він їхати не хоче, нічим його не захопиш, з ним навіть посваритися неможливо!
– Леро, як у тебе язик-то повертається! – обурено відповідала Оксана. Сама вона теж вийшла заміж і постійно сварилася з чоловіком.
– Нічого ти не розумієш! Я жити хочу, а не існувати!
Подруга тільки скрушно хитала головою.
А тут раптом їх запросили на зустріч одногрупників.
Оксана туди йти відмовилася, а ось Лера погодилася із задоволенням – ще б вона проґавила такий привід розважитися!
А там…
– Ти точно вчилася в нашому технікумі? – пролунав поруч із Лерою приємний чоловічий голос.
Вона різко повернулася:
– Точно.
– Не може бути! Таку дівчину я б не пропустив, – відповів високий, стильно одягнений молодий чоловік. – Ну вже зараз точно не пропущу.
З’ясувалося, що Станіслав, Стас, був старший за неї на рік.
Зараз він очолював невелику будівельну фірму, три місяці тому розлучився.
– Знайшла моя багатшого чоловіка, – зітхнувши, пояснив Стас. – Мені здається, тому вона й відмовлялася мати дітей – підшукувала кращий варіант.
“От дурепа, – подумала про себе Лера, – таких чоловіків хіба кидають? Мільярдер, чи що, її новий обранець?”
Стас їй усе більше й більше подобався. Він явно не був домосідом, і, здається, в ньому вона розгледіла споріднену душу.
Вони почали зустрічатися, не афішуючи, звісно, це нікому.
Лера відразу зрозуміла, що не помилилася у своєму новому кавалері. Кожну зустріч він перетворював на свято: то політ на повітряній кулі, то похід до мальовничого озера, то танці до ранку в нічному клубі.
А одного разу він буквально вкрав її, привіз в аеропорт, і вони полетіли на концерт улюбленого гурту Лери.
Ось це чоловік!
Тимофій, якщо й помічав відсутність дружини та її настрій, що змінився, – у чому вона сильно сумнівалася! – то нічого не говорив, сцен не влаштовував, взагалі жодних запитань не ставив.
Здавалося, він був зайнятий тільки роботою і Настею.
Йому ж гірше!
Через три місяці цих феєричних і пристрасних стосунків – так-так, у цьому Стас теж виявився хорошим! – кавалер зажадав, щоб вона розлучилася з чоловіком.
– Леро, я не можу більше відпускати тебе назад до чоловіка і божеволіти від ревнощів! – заявив він. – Розлучайся і виходь за мене заміж.
– Усе не так просто, – засумнівалася Лера. – У мене ж не тільки чоловік є, а й дочка. Ти уявляєш, який це для неї буде удар?
– Ой, гаразд! Усе нормально буде!
– Мені потрібно подумати.
– Тільки недовго, інакше я сам усе вирішу.
Два дні Лера збиралася з духом і обирала відповідний момент.
– Я покохала іншого і хочу розлучитися, – випалила вона, коли подружжя, вклавши спати доньку, чаювало на кухні.
– Добре, – спокійно сказав Тимофій.
– І все?! Більше ти нічого не хочеш мені сказати?! – вибухнула Лера. – Не накричиш навіть?!
Чоловік подивився на неї здивовано.
– Ось тому я з тобою розлучаюся! Ти ж непробивний!
– Добре, Леро, ти тільки не кричи – Настю розбудиш.
Лера зрозуміла, що все робить правильно.
Вона погодилася з чоловіком, що Насті буде краще залишитися з ним – дочка явно більше любила тата, та й займався він нею частіше за маму.
А Лера стане постійно її відвідувати, і в майбутньому дочка зможе сама вибрати, з ким їй жити.
– Ось я навіть не знаю, як тебе назвати! – заявила Оксана. – Одумайся, поки не пізно! Потім лікті кусати будеш!
– Подруга, називається! Я ж щаслива! – обурилася Лера.
– Про те, що Тимофій – золотий чоловік, я тобі вже сотні разів казала. А що ти про Стаса знаєш? Ви знайомі всього нічого.
– Я знаю, що ми кохаємо одне одного, розуміємо, і взагалі на одній хвилі. Досить! Насиділася я в болоті!
Далі було скромне весілля, двотижневий активний відпочинок у горах – як Лера про це мріяла! Та й потім усе складалося чудово. Тільки…
Стас виявився дуже ревнивим. Він буквально по хвилинах стежив за пересуваннями дружини, психував, коли вона обговорювала з Тимофієм якісь нюанси щодо доньки, змусив її припинити спілкування з Оксаною і колегами поза роботою…
А одного разу, коли Лера чекала чоловіка біля його офісу, до неї несподівано підійшла невисока, худенька блондинка.
– Вибачте, ви дружина Стаса? – тихо поцікавилася вона.
– Припустимо. А ви хто? – з викликом відповіла Лера, запідозривши в жінці суперницю.
– Мене Катею звуть, я колишня дружина Стаса.
– І що ви хочете, Катю?
– Хочу вас попередити, – зітхнула Катя. – Я б раніше з вами зв’язалася, та просто не знала про ваше існування. Ось заїхала до приятельки, вона й розповіла, що Стас знову одружився…
– Ви не могли б ближче до справи? – Леру стала дратувати ця жінка.
– Біжіть від нього, Валеріє. Він страшна людина…
– Ви божевільна?
– Я… ні…
– Що ти тут робиш? – пролунав різкий голос Стаса. – Знову гроші прийшла клянчити?!
– Я вже йду, – Катя кинула на чоловіка повний ненависті та якоїсь гидливості погляд і швидко пішла.
– Що вона тобі наговорила? – звернувся чоловік до Лери.
Та знизала плечима:
– Та ми тільки й встигли, що імена назвати, – чомусь вона вирішила не говорити чоловікові про дивні слова Каті.
Як вона потім шкодувала, що не стала слухати цю жінку…
Розв’язка настала через рік.
Лера дуже втомилася від постійних і необґрунтованих ревнощів чоловіка, але все ще сподівалася, що він повірить їй, і в них усе буде, як на самому початку стосунків.
Того дня вона була просто зобов’язана залишитися на вечерю з діловими партнерами, з якими їхня фірма – а Лера вже давно стала фінансовим директором – підписала вигідний контракт.
Як і обіцяла чоловікові, в ресторані вона провела годину, випивши буквально один келих ігристого, і поквапилася додому.
– Де ти була?! – Стас криком зустрів її на порозі. – Від ресторану до будинку 10 хвилин на таксі, а минуло вже півгодини.
Це була неправда, і Лера не витримала:
– Стасе, мені все це набридло! Що, я тобі школярка якась?! Чому ти весь час за мною стежиш, постійно вичитуєш за щось?! Я ні в чому перед тобою не винна.
За цією палкою промовою Лера пропустила момент, коли обличчя чоловіка страшенно змінилося, а потім… він замахнувся на неї…
Та так, що вона відлетіла до стіни і знепритомніла.
Прокинулася Лера в лікарні. Їй розповіли, що лікарі знайшли, що вона лежить на підлозі одна. Хтось викликав швидку – мабуть, Стас, – і вхідні двері були відчинені.
– У вас струс мозку середнього ступеня тяжкості, – пояснив немолодий лікар. – Кілька синців і розбитий ніс. Усе заживе. Заяву писати будете?
– Яку заяву? – злякалася Лера і зніяковіла під пильним поглядом лікаря. – Я сама впала, – відвернулася вона від нього.
– Зрозуміло. Ну, як знаєте.
Лера взагалі нічого не знала. Ніхто і ніколи не піднімав на неї руку!Це якесь непорозуміння. І вона сама винна, напевно…
Ось Стас прийде – вони поговорять, усе з’ясують… Але чоловік не прийшов, і на її дзвінок – за два дні вона все-таки сама вирішила йому зателефонувати – не відповів, а потім і зовсім виявилося, що абонент недоступний.
Тимофію вона про те, що трапилося, повідомляти не стала, просто сказала, що найближчим часом її не буде – поїде у відрядження. Колишній чоловік традиційно не висловив жодних емоцій.
Через тиждень Лера все-таки вмовила лікарів відпустити її додому, пообіцявши дотримуватися режиму. Насправді, вона хотіла побачитися зі Стасом, подивитися йому в очі, почути вибачення і пояснення врешті-решт!
Удома чоловіка не виявилося, як і на роботі.
– Станіслав Сергійович поїхав у відрядження, – з цікавістю роздивляючись бліду Леру, відповіла секретарка. – А ви хіба з ним не на зв’язку?
Лера не стала їй нічого відповідати, попрямувала до виходу і зіткнулася з якоюсь жінкою. Здається, це була Ольга, бухгалтер, яка працювала в її чоловіка від самого початку.
– Ой, вибачте!
– Та нічого! Я теж винна, – усміхнулася Ольга, і уважно подивившись на Леру, запитала: – Що сталося?
– Та нічого. Просто Стаса загубила, – невпевнено відповіла Лера. – Напевно, у нього просто щось із телефоном.
– Краще б вам його зовсім не знаходити, – пробурмотіла Ольга.
– Що?..
Бухгалтерка ніби ухвалила для себе якесь рішення:
– Давайте вийдемо на вулицю.
Лера покірно пішла за нею.
– Ви мене вибачте, якщо я лізу не у свою справу, але бачу, що Стас уже і з вами… відзначився. Я дружу з його колишньою дружиною – з Катею, яку ви тоді слухати не захотіли…
Лера вичікувально дивилася на жінку.
– Кажіть уже!
– Стас – прекрасний бізнесмен і начальник, але огидний чоловік, – випалила Ольга. – Ви знаєте, чому вони з Катею розлучилися?
– Ну, вона знайшла багатшого…
– Ха-ха-ха, – роздільно вимовила Ольга. – У неї хворобу знайшли серйозну. Лікуватися потрібно було, для цього були потрібні терпіння і гроші.
А Стас її просто виставив за двері. Ні! Він її буквально викинув із квартири, коли вона спробувала вмовити його не гарячкувати. Адже в неї були всі шанси одужати.
– Ви… перебільшуєте.
– Я применшую! Насправді все було набагато огидніше. Але як на мене, так і цього достатньо, щоб ви зрозуміли, що бігти вам потрібно від Стаса.
І не кажіть мені зараз, що у вас усе чудово, – припечатала Ольга наостанок.
Лера знову втратила свідомість і опинилася в лікарні.
– Що ж ви, себе не бережете? – похитав головою все той же лікар. – Тепер я вас звідси не випущу довго. Кому зателефонувати?
– Чоловікові… Там у телефоні записано “Тимофій”.
Більше Лері дзвонити було нікому, а самій залишатися – нестерпно.
Тимофій приїхав за годину. Діловито оглянув колишню дружину, поговорив із лікарем, пошепотівся з медсестрами, а потім привіз їжу і всілякі необхідні дрібниці.
На Лерине “пробач” тільки кивнув. Вони майже не розмовляли, але Лера почувалася коханою і захищеною в його присутності.
Після виписки з лікарні Тимофій мовчки відвіз її до себе додому, а потім вони забрали речі Лери з квартири Стаса. Сам він так і не з’явився.Спеціально для сайту Stories
