Я молодий хлопець, маю перспективну роботу, хоча зараз займаю найнижчу посаду у своїй сфері. Мене це не дуже бентежить, бо знаю обов’язково досягну своєї мети. Та навіть зараз я вже досить непогано заробляю й збираю гроші на своє житло. Планував купити трикімнатну квартиру, щоб було місце для дітей.
Про власних дітей та сім’ю я мріяв ще років з 15. Це нетипово для хлопця, але це ж моє життя. Я маю прекрасну та розумну дівчину. Я зрозумів, що саме вона моя майбутня дружина, як тільки її побачив вперше. Я доклав багато зусиль, що привернути її увагу. Я вже встиг їй освідчитися, але досі ми не можемо офіційно оформити наші стосунки.
Проблема в тому, що я не подобаюся її батькові. Все почалося з відмови поїхати з ним на рибалку. Ну не люблю я такий відпочинок, для мене це катування. Я запропонував поїхати вдвох покататися на квадроциклах, але мою ідею він сприйняв досить вороже, хоча я знаю, що він полюбляє таке.
Далі він почав вигадувати мені випробування – допомогти на дачі, допомогти в гаражі, посадити сад та куп всього іншого. Якщо я з чимось не справлявся, то вкрай зневажливо говорив зі мною після цього. Коли він дізнався, що я освідчився його дочці, то заборонив одружуватися зі мною. Він впевнений, що я їй не пара, але я досі не розумію причину такого ставлення. До своєї нареченої я гарно ставлюся, ніколи її ображав та намагаюся забезпечити її всім.
Після довгих розмов він поставив мені вкрай дивну умову – я маю власноруч побудувати будинок і начебто тоді він погодиться на весілля. Я був дуже спантеличений, адже збирав гроші на квартиру й будівництво не входило в мої плани. Але я так кохаю свою дівчину, що погодився. Я вже дочекатися не можу, коли ж ми отримаємо дозвіл її батька, щоб одружитися, й вона народила б мені гарних діточок. Я впевнений, що ми будемо найщасливішими у цьому світі. Головне, щоб старий знову чогось не вигадав.
