На моїй роботі нечасто відбувається щось цікаве. Сидиш у кабінеті, витріщаєшся цілий день на таблиці, а потім ідеш додому. Через те що переважна більшість моїх колег – жінки, навіть немає з ким сходити випити в п’ятницю. Друзі теж усі зайняті, а дружина перестала проводити зі мною час.
Тепер ми просто дві людини за 50, які підтримують спільний побут. Ось така картина. Тому мені було навіть трохи не по собі, коли до мене в двері одного разу постукала новенька, молода ще дівчина. Їй за 30, але на вигляд вона все ще була як студентка.
Вона запросила мене пройтися після робочого дня, оскільки напередодні я допоміг їй. Півдня вводив її в курс справи щодо одного нового проекту. Якщо чесно, мені це самому було до душі, трохи відволіктися від рутини власної роботи. Ось я й погодився. Але щоб просто піти гуляти через це?
Спершу наше спілкування не складалося, бо я підозрював, що це або якийсь розіграш, або вона намагається підсидіти когось зі своїх нових співробітниць, а в мені вона вбачає союзника. Я вже занадто старий для всіх цих робочих копошінь і прекрасно розумію, що підвищення мені не світить.
У нас, на жаль, завжди спостерігався вогник панібратства в офісі. Тож усі місця “пожирніше” відходили тим, кому треба, а я вже досяг усіх своїх вершин, але потім я зрозумів, що дівчина дійсно хотіла просто поспілкуватися. Вона не робила кроків, щоб я їй у чомусь дорікнув.
До того ж ми насправді непогано провели час. Пройшлися міською площею, поговорили про кіно, книжки. Вона навіть спробувала пригостити мене в кафешці, але я вважав за краще розділити рахунок. Вважаю себе в цьому плані європейцем: двоє дорослих людей в змозі оплатити собі трохи їжі.
До того ж ми плюс-мінус знали, скільки заробляв кожен із нас. Загалом, залишок дня минув чудово. Я прийшов додому до своєї ровесниці-дружини і навіть спробував трохи з нею пофліртувати. Без натяків, просто щоб продовжити настрій, але у відповідь лише типова строгість і домашні розмови.
За комуналку потрібно заплатити, за кілька днів потрібно зателефонувати дітям, одяг випраний, вечеря на столі. І все, більше ми могли б узагалі не розмовляти й не бачитися. Усе тільки у справі, як у поліклініці. Тому я зрадів, що наступного дня співробітниця знову прийшла до мене в обід.
Сказала, що з тітками в бухгалтерії їй нудно, тож вона б воліла пообідати з кимось цікавішим. Я навіть пожартував, що вона, мабуть, плутає мене з якимось великим начальником, якщо їй подобаються мої дурні історії, але вона все добре знала, це точно. Що ж їй у мені сподобалося?
Якщо так подумати, я досі цього не знаю. Наша різниця у віці, мабуть, становила не менше 15-20 років. Можете собі уявити? І що більше ми спілкувалися, що більше пізнавали одне одного, то прикріше я почувався, заходячи в під’їзд власного будинку.
Через занадто велику зміну це було практично нестерпно. Дружина, мабуть, теж щось підозрювала, бо одного разу підійшла до мене і запитала, чи все в мене гаразд. Я справді став пізніше приходити, менше звертати на неї увагу, але це лише через те, як вона сама поводилася зі мною.
Не можна постійно грати в одні ворота, це набридає. Я ніколи не хотів її ображати, та й, по суті, не було приводу. Невже прогулянки з молодою колегою вважаються чимось незаконним? У нас і розмов не було ні про що погане, а ось дружина мене ігнорувала і просто днями ходила кисла. Чому?
Подумаєш, діти поїхали. Так вони дорослі вже. Їм треба здобувати освіту. Співробітниця знала, що я був одружений і що моя дружина такого ж віку, як і я, але наші розмови ніколи не стосувалися якихось особистих тем. Я не хотів її завантажувати своїми проблемами, а вона відмовчувалася про свої.
Але коли вона все ж заговорила, мені стало не по собі. Моя молода подруга поскаржилася, що чоловіки хочуть від неї тільки одного, а ще з ними нема про що поговорити. І вона від цього дуже страждає, а зі мною їй легко, а ще вона обізвала мою дружину старою гускою, якщо не бачить у мені чоловіка.
І взагалі, непогано б уже було нам двом зайнятися чимось серйозним. Прогулянки і розмови – це чудово, але живе ця дівчина одна і вона зовсім не проти запросити мене на каву. Я стояв, слухав і не розумів, сниться мені все це чи ні, але тоді моя супутниця знову перейшла на тему моєї дружини.
І епітети там звучали не найпристойніші. Найневиннішими словами були “жалюгідна” і “древня”. І ось це вивело мене з себе. Ми стільки років прожили разом, виховали дітей, і тепер молода, але відверта нахабна жінка ось так її називає? Та що я тільки знайшов у цій пігалиці?
Але я не хотів затівати сварку і сказав, що в мене є важливі справи. І наступного дня я більше не виходив на обід зі свого кабінету, а для неї в мене раптом різко стало не вистачати часу. Визнаю, вона не здалася так відразу. Кілька днів приходила, але я просто, без слів, просив її піти.
І вона все-таки залишила мене в спокої. Тепер я частіше купую квіти дружині і балую її різними смаколиками. Ні, вона не стала виглядати від цього молодшою. Та й не кидається до мене в обійми, щойно я прийду з роботи. Але вона стала м’якшою, ніжнішою зі мною, і це дійсно видно.
Я згадав, за що її покохав. Коли ти знаєш, що біля тебе справді перебуває рідна тобі людина. Всякі дівиці – це добре, але чи варто заради них відмовлятися від сім’ї? Не варто, точно не варто. Інакше сім’ї, насправді, у тебе ніколи й не було. Просто симуляція і не більше.
