Я завжди вважала, що моя сім’я найкраща, найміцніша та найщасливіша. Коли кілька подружок розлучилися зі своїми чоловіками, то я була впевнена, що в мене такого точно не станеться. Ну, а як же, в нас четверо дітей, чоловік їх обожнює, живемо ми добре, то як же ж він це все кине. До того ж з мене гарна дружина, хазяйка та мати. В мене все чисте, наготоване, діти доглянуті, то ж куди він піде.
Єдиний мінус в нашому житті – робота за кордоном, тому й бачимося досить рідко. Цілими днями я одна з дітьми та у хатніх справах. В один з останніх його приїздів я була така щаслива, що навіть й не одразу помітила, що він наче сахається мене.
Спочатку все було дуже добре. Ми кілька днів насолоджувалися сімейними вечорами. Я готувала як ніколи, ще й торт спекла. Мене бентежило, що він мені мало писав та фактично не дзвонив, але про це я навіть не питала. Він же працює весь час, втомлюється, чого мені з розпитами лізти.
Пройшов тиждень і нічого не віщувало біди. Чоловік сказав, що йому треба на кілька днів поїхати у справах. Згодом я отримала повідомлення, що він мене більше не кохає, діти його дратують і взагалі хоче розлучитися. Я була шокована. Як так? В нас четверо дітей, вони ще маленькі. Як мені їх годувати? Як я на роботу піду?
Звичайно ж, я не погодилася. Він сказав, що не хоче зі мною жити, а за кордоном на нього чекає інша. Виявилося, він приїхав лише для того, щоб оформити всі документи. Від дітей він не відмовлявся, обіцяв платити аліменти. Та й нам не дадуть розлучення, поки найменшому не виповниться рік. Може він все ж таки передумає і залишиться?
