Не знаю, що робити з чоловіком. Заробляє копійки. Ми живемо у злиднях, але він нічого змінювати не хоче. Не знаю, як жити далі. Я вже намагалася йому пропонувати поїхати за кордон на заробітки, але він вперся, як баран.
Ми завжди жили скромно, особливої розкоші у житті ніколи не знали. Як побралися, то жили у його батьків. Чоловік спочатку казав, що це лише на перший час, але вже сьомий рік пішов.
Жилося нам непогано у свекрів. Ті завжди допомагають, ставляться до мене добре. Поки дітей не було, можна було ні про що не думати. Ось тільки наступного року син з донькою до першого класу підуть, а в нас на це ні коштів, ні умов.
Вони ж так швидко ростуть! Скоро окремі кімнати будуть потрібні. Як бути без власного житла? Ось я про це чоловікові постійно говорю. Але як тільки заїкнуся про те, що міняти щось потрібно, то він одразу злиться й слухати мене не хоче.
Каже, що з улюбленої роботи не піде, бо це справа його життя. Улюблена робота – це добре, але тільки платять за неї копійки. Мій рідний брат за цей час кілька разів на заробітки їздив за кордон.
Так, робота була не з легких – будівництво, завод, та й гроші не витрачав, все відкладав до копійки, щоб назбирати на квартиру. А ось тепер приїхав, купив і квартиру, і машину на додачу.
Просила брата взяти мого чоловіка з собою, той не проти, але коханий відмовлявся. Сказав, що не покладе своє здоров’я заради грошей. Ще й заяви, що я собі іншого знайду, а діти взагалі забудуть, як рідний батько виглядає.
Тепер сидимо без копійки в кишені та без будь-яких перспектив. Я вже так втомилася від постійних сварок, що навіть не хочу чіпати цю тему знову. Дослівно знаю, що він мені відповість. Та як жити далі?
